Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало 📚 - Українською

Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці" автора Тетяна Гуркало. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 198
Перейти на сторінку:

— Тому що він нам потрібний. Це навіть Юміл розуміє, через що ще більше злиться. Він може й хотів би вимагати, щоб Валад не наближався до Хребта Дракона. Має для цього повне право. І ти не заперечувала б. Але він цього не робитиме. Ніхто краще, ніж Валад, не зможе облаштувати захист. Має талант і багатовіковий досвід. Та й маг він дуже сильний. Причому вогненний.

— Ага, божественне втілення, — сказала Ліїн, згадавши, що саме Валад завжди займався захистом та маскуванням у болотах. Як там тепер партизани-золотошукачі без нього?

— Божественне. Одне з найстаріших. Можливо, взагалі перше, хоча він і не зізнається, — підтвердив Мален. — Не переживай все буде добре.

Ліїн зітхнула і похмуро промовила:

— Вони повбивають один одного.

— Не повбивають. Юміл просто не зможе. А твій учитель не захоче. Він має свої принципи, хоча іноді й дуже дивні.

— Принципи? — перепитала Ліїн.

— Так. Немовлят він не б'є, а всі ми, навіть я, в порівнянні з ним немовлята. З іншого боку, з ним завжди складно, в кого б він не свелявся. Він знає більше, ніж інші, пережив більше, в ньому немає жіночої м'якості, яка всупереч усьому живе в Мелані, і буває так, що він просто приймає рішення, ні на кого не зважаючи. Тому що так, на його погляд, буде краще. А витрачати час на порожні суперечки не хоче. Та й не переконати його нікому. Складна він людина, як би не виглядав.

Ліїн сумно зітхнула.

І чому саме їй так щастить із чоловіками?

Що минулий, що нинішній — два вперті барани. І бодатимуться вони, доки не набридне, не звертаючи уваги на те, що їй це не подобається.

— Може спробувати не звертати на них уваги? — спитала себе дівчина. — І нехай собі роблять, що хочуть. Мене це не стосується.

Завдання було складне. І Ліїн була зовсім не впевнена, що впорається з ним. Точніше, вона була практично впевнена, що не впорається.

І з чоловіками нічого не вдієш.

Не виганяти ж Юмила в якості покарання із подружнього ліжка. Це його тільки розлютить. А може, ще й наштовхне на якісь ідіотські думки. Мало що. Та й не маленький він хлопчик, щоб його так виховувати.

А з Валадом все ще важче. Якщо він захоче підійти і поговорити в черговий раз про життя в болотах, про магію, про те, на що схожа хмара, що з ним зробиш? Тікати? Так він йтиме слідом і вдаватиме, що так і треба. Лаятися? Марно, його це тільки роздратує, і він вестиме словесні бої з обома. Терпляче слухати, краєм ока спостерігаючи, як все більше похмурніє Юміл?

— Ненавиджу чоловіків, — пробурмотіла дівчина.

— Просто не втручайся, буде тільки гірше, — попередив Мален.

Ліїн зітхнула. Вона це й так розуміла.

Її втручання тільки підбурить цих бойових півнів. Нехай краще самі з'ясовують, хто з них голосистіший і сильніший. А вона займеться своїми жіночими справами. Наприклад, попрактикується в управлінні вітром, щоб більше не зачіпати випадково вітрила, не злити Змія, не злитися на нього і не отримувати проблему.

Хоча ця проблема, напевно, виникла б і без усього цього.

— Хоч роби, хоч не роби… — пробурмотіла Ліїн.

— Доля, — філософськи сказав мертвий імператор. Потім підняв голову, до чогось прислухався і розплився в посмішці. — О, нарешті, — сказав він задоволеним тоном. — Зі мною вирішили поговорити одні з головних призвідників. Мабуть, до них дійшли чутки, що вони скоро помруть. Ох, сподіваюся, це не станеться до того, як я все їм скажу. Так. Грань вже зовсім тонка і перші демони ось-ось прорвуться.

Порадувавши цією новиною Ліїн, імператор випарувався, наче його й не було. Напевно, поспішив до невідомих призвідників. Мститься він їм так.

— Зате йому не нудно, — пробурмотіла дівчина і знову задумалася про те, що робити з бойовими півнями.

Виходило, що нічого. Що б вона не зробила, у результаті все стане лише гірше.

— Намагатимуся ігнорувати. Аби вони один одного не повбивали.

1 ... 30 31 32 ... 198
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"