Читати книгу - "Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало"

— Хапайте сумки! — заволав Ленц, чи роздивившись щось у своєму кущі, чи зрозумівши, що зараз доведеться втікати за конем.

Студенти кинулися до сумок.

Льєн мотнув головою і наслідував їх приклад, ще й залишки каші з казанка дуже спритно вимів, стукнувши по ньому мізинцем. Птахи, що раділи сонцю, мов по команді, замовкли, і звідусіль стало чутно шерехи і незрозуміле рохкання.

Хлопці похопали речі і збилися до купи. Льєн за меч схопився, мабуть, умів ним користуватися набагато краще, ніж студенти своєю зброєю. Кущ, що не подобався Ленцу, урочисто захитався і затріщав, привертаючи до себе увагу, і звідти вийшов досить великий їжак. Він зупинився, ніби не очікував побачити перед собою композицію «маги та меч», кілька разів хрюкнув, а потім почав пирхати.

— Їжачок, — ошаліло сказав Шелест.

— Це ми що, їжака злякалися? — здивувався Ленц і нервово хихикав.

Їжак зафиркав йому в такт.

— Щось тут не так, — заявив Льєн, не відпускаючи рукоять меча.

Ленц із захопленням дивився на ще більшого параноїка, ніж він сам. І тут виявилося, що кінь мав рацію — треба було одразу драпати.

Їжак хрюкнув. Кущі захиталися. Щось затріщало. І на галявину повалили їжаки різних розмірів. Потекли, наче були водою.

— Королівська жаба! — вигукнув Льєн, виставив перед собою руку і провів долонею зліва направо. Шелест, що непогано відчував чужу магію, практично побачив щит, що виріс перед їжаками. А потім те, як він розсипався шматками плетіння і, схоже, ввібрався в їжаків.

— Біжимо, — видихнув Дамір, і браві дослідники їжаків помчали за конем.

Навіть Льєн не став зупинятися і намагатися ловити піддослідних. Надто вже грізно виглядали їжаки, що їх переслідували. Вони навіть молоді кущі та деревця примудрялися зминати. І бігли напрочуд швидко. Набагато швидше, ніж їжакам належить.