Читати книгу - "Акрополіс 2 - врятуй, якщо зможеш , Влад Вірт"

Я очікував, що за цим послідує вибух, вивільнення великої кількості енергії, чи локальний апокаліпсис, але нічого не сталося, таке відчуття, ніби атака Гомера була всього, лише фарсом.

Визирнув з-за укриття побачив, що я такий не один і аукціоніст виглядав не менш здивованим, а коли повернув голову й поглянув у бік Аліси, то відчув укол болю та радості.

Булі, точніше його бойова форма. Триголовий Цербер, наче став ще більшим та куди злішим на вигляд, а його металеві шипи, червоні від жару, випромінювали стільки тепла, що той нагадував легендарного фенікса.

А він, куди сильніший, ніж я міг уявити, узяв на себе удар півтора десятка важких плазмометів і при цьому залишився майже не ушкодженим. Не дивно, що він тоді із легкістю розібрався зі взводом бійців СБА та поліції, от тільки де песик? Скільки я не косив очі, самого Булі ніде не було.

А ще мені був недоступний його опис, висвічувався, лише один єдиний напис — заблоковано адміністратором № 2.1.2. Невже це означає, що…

Додумати я не встиг, невеличка пауза під час якої, Гомер зі своїми людьми, оцінювали Алісиного захисника, схоже закінчилась і аукціоніст віддав команду атолам почати діяти.

Розряди плазмометів полетіли в Цербера й на цей раз атака не минула безслідно, одразу шестеро шипів розлетілися в тріски, немов були зроблені не зі сталі, а крихкого кришталю. От тільки й захисник не залишив атаку без відповіді. Труснув корпусом, ніби собака, яка щойно вилізла із води й разом скинув шипи, які керованими снарядами полетіли в бік атолів, Гомера та Квай-Гона, нагадуючи рій розлючених шершнів.

Якщо чесно, я думав на цьому і все. Півтори сотні керованих ракет, менш ніж за секунду дістались своїх цілей та вибухнули, розносячи все навкруги й змушуючи мене знову повалитися на підлогу та пожалкувати, що досі не забрався звідси. От тільки Гомер виявився повний сюрпризів, на підлозі валялися уламки кулі, а його костюм тепер оточував енергетичний щит. Квай-Гон теж пережив атаку, застосував одну із захисних технік, доступних, лише власникам подібних мечів. Зі швидкістю пропелера, виписуючи в повітрі вісімки, він створив захисний кокон і тепер, аби його пробити, знадобиться щось, що за потужністю не поступається термодеструктору.

Проте в подібного захисту були й свої мінуси, по перше Квай-Гон не міг нікого атакувати, а по друге, підтримання кокона, вимагало чималої кількості енергії, що і стало його Ахіллесовою п’ятою.

— Гомере, на мене більше не розраховуй, — вивалюючись з екзокостюма, винувато промовив Квай-Гон і демонстративно повісив на пояс руків’я мечів. А от з атолів атаку не пережив ніхто. Пошматовані тіла НПС, разом із костюмами, були розкидані по всій кімнаті.

Цербер не став довго гаяти час і вірно оцінивши пріоритет, кинувся в атаку на аукціоніста. У відповідь, той відкрив шквальний вогонь, змушуючи захисника почати маневрувати. Думаю, без шипів, броня пса витримає не більше двох-трьох ударів, от тільки в зубастого треба було ще поцілити. Як виявилось, у спритності Цербер не поступався Алісі й хижим звіром кружляв навколо аукціоніста, вичікуючи слушного моменту для удару.

Я озирнувся в пошуках дівчини. Аліса стояла біля виходу до коридору і здається, не реагувала ні на що. Втім, уже за хвилину я отримав змогу переконатись у своїх здогадках, оскільки дівчина не ворухнулася, навіть тоді, коли заряд плазмомету, поцілений у Цербера, пролетів у небезпечній близькості від неї.

І чим таким вона зайнята, що вирішила «афкашити» під час бою. У реал вийти не могла, тоді що?

І тут я пригадав, як після вбивства одного з Братів, отримав текст від адміністрації. Може, вона теж перечитує щось подібне. Але ж зараз іде бій. Невже настільки довіряє захисникові? Дурість якась, адже від випадковостей ніхто не застрахований.

Й ось, одна така випадковість, зараз наближалась до дівчини. Схоже, Квай-Гон вирішив скористатись тим, що вся увага Цербера сконцентрована на Гомері. Можливо, будь він одягнений в екзокостюм, чи тримай зброю в руках і захисник обов’язково зреагував, а так Цербер не вбачав у чоловікові жодної загрози. Серйозний прорахунок, за який Алісі, зараз, доведеться заплатити. І взагалі, дівчина досі жива тільки тому, що ігрове кредо подібних бійців — ніякого вогнепала, тільки ближній бій. І ніби в підтвердження моїх думок у руках Квай-Гона з’явився тонкий елегантний ніж, схожий на скальпель. Алгоритми цербера миттєво розпізнали загрозу, але зреагувати він не встигав, адже лезо вже торкнулось шиї дівчини.

З гуркотом закривавлений ніж упав на підлогу, а слідом за ним повалився і Квай-Гон, позбувшись голови. Що змусило мене стати на захист тієї, що вистрілила в спину, не зрозуміло, але я не міг дозволити Гону прикінчити Алісу.

— Юди! — гнівно закричав аукціоніст, — і що Брати пообіцяли вам за зраду людства?! Тридцять токенів? Дурні, треба було просити, куди більше. Такий спектакль розіграли. Не хочу, не буду, мушу рятувати сестру, а сам тільки й думав, як зі своєю стервою втертися в довіру. Ще і смерть одного з Братів розіграли, а я повірив і сам вас привів до Ультрака. Але ви пошкодуєте, пошкодуєте, що знищили надію людства!

По костюму Гомера пройшли розряди блискавок і турелі знову розкрили свій смертельний бутон. Посміхнувшись, аукціоніст хижо промовив, — ваша псина тепер так само беззахисна й більше нічим не допоможе, — а вже наступної миті кімнату знову залило світлом.

На цей раз падати за постамент я не став і з байдужістю, яка притаманна, лише фаталістам, став очікувати на смерть. Гомер мав рацію, без шипів захисника, які минулого разу увібрали в себе гігавати вивільненої енергії, у нас не було жодного шансу, ні в кого не було, занадто маленька кімната. Вибух.

Стіна вогню з виттям поглинула мене, обпалюючи шкіру. За подібних умов мій екзокостюм, може подарувати додаткові дві-три секунди життя, але не більше й зараз, я був цьому невимовно рад. Розтягувати агонію, відчуваючи, як повільно запикається твоя шкіра, страх, як не хотілось.