Читати книгу - "Школа Кіл, Рина Арчер"

— Не рухайся, я покличу лікаря, — сказала Аза й вислизнула за двері.

Наче я могла поворухнутися…

Минуло хвилин двадцять, коли до кімнати нарешті з’явився лікар. Старий, такий древній, що здавалося, ніби він знає всі таємниці цього світу.

Лікар повільно підійшов до ліжка, уважно вдивляючись у мене з-під густих, кущистих брів. Його зморшкувате обличчя було суворим, але в очах читався не лише професіоналізм, а й певна цікавість.

— Отже, що в нас тут? — пробурмотів він, присівши поруч і взявши мене за зап’ястя. Його пальці були сухими й холодними, мов пергамент.

Я лише застогнала у відповідь.

— Ммм, серйозне виснаження, — пробурмотів він, вивчаючи мій пульс. Потім нахилився, обережно підняв мою повіку і глянув на зіниці. — Як ви його отримали?

Він випростався й потер підборіддя.

— Вчора ми пройшли ритуал і склали коло.

— Якось не схоже на звичайне магічне виснаження… Ви кажете, що це сталося після ритуалу?

— Так, — кивнула Астра.

Лікар задумливо мугикнув, потім дістав зі своєї сумки маленьку скляну баночку з порошком і ампулу з густою блакитною рідиною.

— Цей настій допоможе повернути сили, але сьогодні ти маєш відпочивати, — сказав він, змішуючи порошок із водою в маленькій чашці. — А це… — він підняв ампулу, — снодійне. Вип’єш його — і за кілька годин прокинешся як нова. До вечора все має пройти.

— Вона точно має це пити? — запитала Аза,  поморщивши носика, запах був… оригінальним.

— Якщо не питиме, тоді довше страждатиме, — знизав плечима лікар. — Але після такого краще не перевантажувати тіло і все таки поспати.

Я важко зітхнула. Ну, вибору в мене особливо не було.

— Добре, — пробурмотіла я, приймаючи чашку з гіркуватою рідиною.

— Ось і розумниця, — буркнув лікар. — Леді, вам час на заняття.

Аза скривилася, але Астра вже тягнула її до дверей.

— Відпочивай, ми повернемося! — кинула Астра, виходячи.

Я видихнула, заплющила очі й, щойно проковтнула другу рідину, відчула, як сонливість накриває мене м’якою хвилею. Лікар щось ще бурмотів собі під ніс, але його голос повільно розчинився в темряві.

Примітка:

Вітаю з продовженням нашої історії, дякую за вашу увагу. Вже через день відправимося з вами на бал, не можна ж пропустити свято через такі дрібниці. Якщо вам імпонує ця історія, то ❤️ найкраще це продемонструє. Дякую