Читати книгу - "Опанувати Елементи, NikaLerina"

Що ж, принаймні хтось із них поводиться нормально.

Я міцніше стиснула пальці, намагаючись вгамувати напру і струснула головою. Треба зібратися.

Мене обрали для порятунку цього світу. Я маю навчитися керувати елементами, щоб стримати Скверну. Щоб відновити життя, яке вона пожирає.

— Слухайте, а мені треба якось готуватися? — нарешті запитала, переводячи розмову на серйозніший тон. — Ми просто приїдемо, і я... що?

Смішки стихли, й хлопці перезирнулися між собою.

— Спершу треба подивитися на стан місцевості, — першим відповів Сапір. — Ти ще не використовувала силу для відновлення, не на такому рівні. Це не людину вилікувати, а працювати напряму з ураженою землею.

— Але ми тобі допоможемо, — додав Емер. — Не бійся, ти не сама.

Не сама.

Здавалося, ці слова мали б мене підбадьорити. Вони звучали так впевнено, так переконливо… Але всередині лишалася тривога. Бо я пам’ятала — коли настає момент випробування, я залишаюся наодинці зі своєю невпевненістю, котра так невчасно мене зковує в страху.

Я не хочу підвести їх. Нехай все вийде.

— Що саме ми будемо відновлювати? — запитала я, намагаючись відволіктися від думок.

— Долину неподалік від міста, — відповів Сапір. — Колись це було місце, де росли лікувальні та рідкісні рослини... Тепер там — мертва пустка.

— І це зробила Скверна?

— Так, — кивнув він. — Але цього разу є дещо дивне…

Я напружилася. От цього ще не вистачало, я й так на межі, а тут це.

— Що саме?

— Вона не просто спустошила цю місцевість, — втрутився Рубер, що до цього мовчав. — Вона ніби... наситила її частиною себе.

Його голос звучав сухо й беземоційно, але я вловила в ньому щось більше. Напруженість, неприязнь. Вони незнали що з цим робити, такого не траплялося раніше, тож ніхто не міг передбачити що нас чекає.

Якщо вони не знають, що там відбувається... то чому так впевнені, що я зможу це виправити? Чому впевнені, що я не зроблю ще гірше?

Але я не запитала цього вголос.

Боягузка.