Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

class=poem> Ми будемо з тобою непохитно На смерть стояти. Хіба ми не магістри, не інфанти? Ми ж португальці І двох славетних орденів посланці, Отож повинні Призначення свого ми бути гідні За всяку ціну.

З’являється дон Хуан.

Дон Хуан

Ми прибули сюди в лиху годину.

Дон Фернандо

Не час журитись, З оточення ми мусимо пробитись. Мерщій до бою!

Дон Хуан

Всі, як один, ми підем за тобою.

Вони йдуть, оголивши шпаги. Чути гамір бою.

З’являється Бріто.

Бріто

Нас оточили. З усіх боків ворожі ринуть сили. Оце халепа! Якби я тільки мав ключі від неба, То неодмінно Утік би звідси крізь якусь шпарину. Приперся здуру — Тепер повинен рятувати шкуру. Я трупом краще Прикинуся, ніж гинути нізащо.

(Падає на землю.)

З’являється мавр, який веде двобій із доном Енріке.

Мавр

Збагни, чужинцю, — Мої удари наче блискавиці. Складай-но зброю!

Дон Енріке

Ці трупи християн на полі бою До помсти кличуть! Здаватись у полон мені не личить!