Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Жовтий Туман 📚 - Українською

Читати книгу - "Жовтий Туман"

260
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Жовтий Туман" автора Олександр Мелентійович Волков. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 41
Перейти на сторінку:
дивний будинок на колесах, якого тягнуть дерев'яні люди, і він добре захищений: його невідступно супроводжує залізний гігант з лютим обличчям. Арахна вирішила дізнатися, що то за вороги такі і наскільки вони небезпечні.

Захопивши з собою Руфа Білана, чаклунка всілася на килим-самоліт і рушила в дорогу. За милю до того місця, де за донесеннями гномів перебували люди, чарівниця приземлилася і, сховавшись у лісі, послала в розвідку Білана.

Минуло півгодини. Неподалік від схованки Арахни захрустіло сухе листя під ногами Руфа Білана, який повертався, а незабаром з'явився і він сам. Маленький чоловічок ішов хитаючись, його обличчя побіліло від жаху, губи конвульсивно тремтіли. Нарешті він вичавив з себе: Що я бачив, хазяйко!.. Що я бачив… — І він замовк.

— Ну, кажи ж, боягузе! — гримнула на нього фея.

— Там ве… велетень, — заїкаючись, почав розповідати розвідник. — Зро… зростом він більший за вас… А обличчя… Ух, яке об… обличчя! Я добре ховався в кущах, але, коли він глянув у мій б… бік, мені з… з… здалося, що його страшні оч… ч… очі просвердлили мене на… на… наскрізь… І він з… з… зве одноногу лю… людину та… та… том! Я ле… ледве ви… вибрався зв… звідти!

— Ото, покладись на такого бовдура, — з презирством сказала Арахна. — Ходив-ходив і нічого не дізнався. Доведеться самій вирушати.

Чаклунка спочатку йшла на весь зріст, потім зігнулась і, нарешті, почала пробиратися між деревами по-пластунськи.

Нарешті до її вух долинув якийсь шум і тріск. Арахна підповзла ближче, і ось що вона побачила. Тіллі-Віллі прорубував для фургона дорогу в лісі. Він стояв спиною до чарівниці, ледь нахилившись, і величезний меч літав, як лозинка, в його могутніх руках. Після кожного удару валилося товсте дерево, і сумлінні дуболоми негайно відтягували його в бік. Арахна не побачила обличчя велетня, але його зріст і сила викликали в неї велику шану.

«Ні, — сказала сама собі чаклунка, — мені з таким залізним парубком битися не з руки. Але нічого, в мене € чарівний килим, і нехай цей простак гасає за мною по країні на своїх двох».

Коли б чаклунка знала, що нестримні мишачі полчища грізною лавиною підступають до її печери!..

Арахна повернулася додому похмура, задумлива. Вона будувала плани, як затримати противника в дорозі на щонайдовший строк. Гномам Арахна наказала безперервно шпигувати за ворогами і щовечора повідомляти про їхнє місцеперебування.

Зупинка фургона, про яку Чарлі Блек домовився з Раміною, тривала дві доби. Першої ж ночі в країні Страшила трапилася важлива подія, що вплинула на весь хід кампанії.

Лестар спав у своєму затишному кріслі, коли згори долинув приглушений голос Залізного Рицаря:

— Лестаре! Водію Лестаре, відгукніться!

Нема відповіді. Велетень підвищив голос:

— Лестаре, послухайте, я ж вас кличу!

— Ммм… Що там сталося? — сонним голосом озвався механік. — Хто це?

— Це я, Тіллі-Віллі! Чому ви не відповідали?

— Розумієш, приятелю, я спав і, либонь, досить міцно.

— Спали? А що таке «спали»? — поцікавився велетень.

— «Спали»?! Це дуже важко пояснити, — зам'явся Лестар. — Це сон… Коротше, справа ось у чому. Людина лежить, потім її очі закриваються, на неї спадає якесь заціпеніння, вона перестає бачити і чути, і почуття повертаються лише через кілька годин. Це означає, що вона прокинулася.

— Але послухайте, — захвилювався гігант, — це ж небезпечно! До сплячого може підкрастися ворог, може зробити з ним що завгодно, навіть убити!

— Ну, все це не так уже і страшно, — посміхнувся Лестар. — Якщо поблизу знаходиться ворог, люди не сплять або виставляють вартових! А без сну людина обійтися не може, сон повертає їй силу й бадьорість.

— Які ж ви, люди, недосконалі істоти, — зауважив Тіллі-Віллі. — Стільки часу гаєте непродуктивно! А мені вночі, коли все спокійно, приходять різні цікаві думки. Сьогодні, наприклад, я придумав одну схемку, на мій погляд, досить корисну, клянуся мачтами!

Дні подорожі не минули для Залізного Рицаря марно. Він цілими годинами бесідував з Лестаром про різні речі, але переважно про техніку. Він багато чого навчився, і запас його слів помітно розширився. Лестар одразу запалився, підстрибнув у кріслі.

— Яку схемку?! Кажи!

— Я додумався, — сказав Тіллі-Віллі, — як мені стати самозарядним. Ці дуболоми що метушаться біля мене з драбинами і скриплять ключами, втопи їх ураган, жахливо діють мені на нерви. І я подумав так: якщо вставити ще кілька пружин і важелів та організувати двосторонні тяги, то…

І тут гігант виклав такі технічні міркування, що ми з вами все одно нічого не зрозуміємо, тому не передаватимемо їх. Скажемо лише, що суть пропозиції полягала ось у чому: одна рука, піднімаючись чи опускаючись, заводить другу, ліва нога заряджає праву і навпаки.

Лестар був вдоволений. Він навіть прочинив дверцята і висунувся назовні, щоб краще чути. А потім загорлав:

— Послухай, хлопче, ти геніальний механік!

— Ну, так уже і геніальний, — скромно заперечив Тіллі-Віллі. — Просто в мене багато вільного часу, який ви, люди, витрачаєте на різний непотріб, подібний до сну та їжі.

Лестар не втерпів, побіг до фургона, розбудив Чарлі Блека й розповів йому про винахід Залізного Рицаря. Моряк теж не стримався від подиву.

Вранці, ледь розвиднілося, почалася робота. В господарстві Блека знайшли необхідні пружини та важелі, і реконструкція механічного велетня пішла повним ходом, причому Тіллі-Віллі давав дуже корисні вказівки. Роботу завершили в кіпці наступного дня, і Лестар звернувся до велетня:

— Любий мій Тіллі, все готово! Віднині ти не потребуєш моїх послуг, і я прощаюся з тобою!

— Що це означає? — спитав здивований велетень.

— Це означає, що я вже не сидітиму в твоєму череві йг не обтяжуватиму тебе своєю нікчемною персоною.

— А це вже дарма, — засмутився Тіллі-Віллі. — Ваша вага для мене немов пушинка, а крокувати дорогою без могс водія і, наважуся сказати, наставника і друга буде дуже сумно! «Ні з ким і слівцем перекинутися. Прошу вас, шановний Лестаре, зайняти своє місце!

Механік задоволено усміхнувся і поліз у кабіну.

Розумовий розвиток велетня пішов віднині швидко, але це обходилося дуже дорого його наставникові Лестару. Вдень Тіллі-Віллі крокував за фургоном, а вночі в нього було доволі часу для роздумів, і він не давав механікові спочинку. Запитання сипалися одне за одним, як у трирічної дитини, і їм не було кінця.

— Що таке сонце і чому воно ходить по небу?

— Звідки беруться річки?

— Чому вночі темно?

— Чого дме вітер?

— Чому в мого тата одна нога?

— Як живуть люди за горами? — І так далі і тому подібне.

Добряк Лестар вибивався з сил, намагаючись у міру своїх

1 ... 30 31 32 ... 41
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жовтий Туман», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Жовтий Туман"