Читати книгу - "Непокірний трофей, Олена Гуйда"

Прямо на нього вискочив з найближчого намету сонний воїн в розв'язаних кальсонах. Торем тут же оглушив його рукояттю меча і перейшов на біг. Щоб через мить влетіти у той самий намет.

Він не відразу зрозумів, що тендітна дівоча фігурка, згорнулася на грубо зробленому ліжка, і є принцеса Елехорії. Роздертій білій сукні, розполосованій кривавими смугами... Чорне поплутане і злипле волосся недбало впало на обличчя. Але її запах він не сплутав би ні з чим.

Клятий виродок. Хіба так можна поводитися з жінками?  Торем зловив себе на тому, що тверезий розум туманила лють.  І зараз йому хотілося вирвати глотку виродкові, котрий вважає себе незрозуміло ким.

 Цьому королівству не потрібні загарбники.  Його знищать безглузді королі.

 Адріана хрипко зітхнула і відкрила очі, але так і не змогла сфокусувати на ньому погляд.

 - Прокляття!  - процідив Торем крізь зуби.  І швидко наблизився до ложа.  - Потерпи, я заберу тебе!