Читати книгу - "Заміж за Темного, Ешлі Голд, Ксенія Мур"

Волосся вирішила не заплітати, воно у Мелісандри і без зачісок мало приголомшливий вигляд — шовковисте, густе. Треба б якось дізнатися, як за ним доглядати правильно, щоб не зіпсувати цю красу.

— І пам’ятай, — перш ніж я вийшла з кімнати, Орлана давала останні настанови, — дивись їй в очі і тримайся спокійно. Це стерво навіть зараз нижче тебе за статусом. Не дозволяй їй себе ганьбити!

— Спробую, — кивнула, рішуче вдихнула і вийшла з кімнати. — Я спробую.

Дорогу до їдалні я вже запам’ятала, тож добратись туди без супруводу не стало для мне проблемою. А от не нервувати, або ж принаймні не демонструвати хвилювання, стало. Серце калатало мов дурне, дихання перехоплювало, а в грудях страшенно давило. Якщо не впораюсь, то можна помирати одразу – мене ніхто вже не сприйматиме, як рівну. А отже єдиний варіант, це витримати сьогоднішній сніданок в компанії мамки-няньки і не впасти обличчям в багнюку.

З богом, Кіра! Вдих–видих і вперед!

Я штовхнула масивні двері, які легко піддалися і увійшла до їдальні. За столом вже сиділи Клод і його ця чи то мати, чи то нянька і про щось мило щебетали. Аж поки не помітили, що я йду до столу швидким кроком. 

— Мелісандро, доброго ранку, — Темний ввічливо кивнув мені, навіть встав, щоб відсунути стілець і допоміг сісти. Наче це й не він зранку влаштував мені дивну сцену.

— Доброго ранку, Клоде! Дякую! — сіла на запропоноване місце, по праву руку від господаря і навмисне проігнорувала панянку навпроти. Бабця казала, я вища за неї статусом, тож можу собі дозволити. — Добре спали?

Все ж, я мабуть, адреналіновий наркоман. Нічим іншим не можна пояснити те, що я сказала. Дражнити хижака не найрозумніша дія з мого боку, але збентежений і розгублений вираз обличчя Клода був того вартий. Він так і застиг на декілька секунд, перш ніж сісти знову на своє місце. 

— Чудово, — відмер і хитро посміхнувся у відповідь. Принаймні, мій маневр він оцінив гідно, не гарчав, не зиркав з-під лоба. — А тобі вже краще?

— Набагато, дякую за турботу. 

Клод помітив той факт, що я ігнорую його мамку–няньку, але нічого не сказав. Схоже, йому вже не терпілось стати глядачем реаліті–шоу “Сімейні мелодрами”. Він дивився на мене з зацікавленістю, інколи переводив погляд на матуську, але потім все одно повертався до мене. 

— А кажуть рей вчать з пелюшок манерам, — жіночка пригубила келих з чимось незрозумілим і зверхньо окинула мене поглядом. 

— Вчать, звісно, — кивнула я і усміхнулась так широко, як тільки могла. — Але звідки ж вам знати напевно? Не хвилюйтесь, я розумію вашу цікавість  і готова відповісти на будь–яке питання стосовно виховання рей.

Боже, як же було страшно в той момент, коли Клод закашлявся і ошелешено поглянув в мій бік! Думки проносились в голові зі швидкістю урагану і кожна наступна малювала мені картинки моєї скорої кончини. Я послухала Орлану, але хтозна, чи справді я мала право так говорити до мамки–няньки Темного. 

— Що?! Та ти! Та я! — жіночка почервоніла, мов переварений рак і ледь пара з вух в неї не йшла. Не сподобались мої слова.

— До речі, стосовно вас. Нагадайте, будь ласка, як ваше ім’я?

Мене вб’ють, мене вб’ють, мене вб’ють! Єдина думка,яка залишилась в голові після того, як я бовкнула останню фразу. Зараз Клод як розлютиться, як влаштує мені жарке знайомство і все, і не буде більше Кіри–Мелісандри! 

— Ох, справді, я забув вас представити одна одній офіційно, — Темний весело усміхався і в його очах танцювали справжні бісики. — Мелі, це моя мати Корделія. Мамо, це моя майбутня наречена Мелісандра. 

— Мати, так? Я просто завжди думала, що першу дружину короля звали Естер.