Читати книгу - "Принц Єгипту, Олександра Малінкова"

       Сьогодні Марина насолоджувалася тишею і спокоєм. Реймс більше не накидав кола навколо неї, кудись зник. Філ здалеку спостерігав чи то охороняв, увесь день до заходу сонця знаходячись на рятівній башті. Всі місцеві: торгаші та зазивали, шукачі пригод, товстезні збирачі гарему, молоді та гарячкуваті ловеласи-пікапери, і інші представники чоловічої статі, які могли містити у собі загрозу, як і раніше тримались подалі. Швидше за все для них був вибір ризикнути і лишитися «майбутнього генофонду», чи пересидіти десь у кущах, або ще деінде. Здоровий глузд  та інстинкт самозбереження, в ста відсотках були за другий варіант.

        Для Марини цей перепочинок став чудовою можливістю зрозуміти чого вона хоче далі, і як саме вона має діяти.

        Як би їй не хотілося зараз уваги Феріта, але день не самий слушний час. Коли Реймс міг чатувати будь де і в будь яку хвилину. Збирання «бонусів», які потім можна буде використати в своїх інтересах для шантажу, звичайна практика для нього, як вона вже встигла зрозуміти. Тому навіщо йому дарувати цей шанс? Ще вона мала надію, що увечері, коли зміна Філа на пляжі закінчиться, він сам знайде можливість побути з нею наодинці. Тому після пляжу  прийняла душ, висушила  та вклала волосся. Вибрала симпатичну сукню ніжного рожевого кольору. Трішки підфарбувала вії, надавши очам виразності. На губи нанесла зовсім трішки напівпрозорого блиску персикового кольору. Невже дівчина не стала перебільшувати з макіяжем губ бо сподівається, що Філ її поцілує? І це буде справжній поцілунок. Не задля помсти колишньому. Все ж таки, як не крути, але це остання спроба. Завтра вона відлітає. Її рішення остаточне і обговоренню не підлягає. Хоч і далося Марині не просто, занадто спокуслива була пропозиція лишитися тут ще на тиждень. Бути, в той же час, винною Реймсу? Нізащо! Вже трішки вивчивши те, на що він здатний, як може перекрутити будь що в любий слушний для нього момент. Вирішила, що лишатися буде зайвим. Вона ж теж не дурна, щоб не розуміти в яку гру намагається її втягнути син хазяїна.

       Марина повечеряла й спустилася у двір. Якраз на повну йшли приготування до вечірнього анімаційного шоу. Хтось возився з апаратурою, налаштовуючи її. Хтось для малечі крутив мультики «Том і Джері» зовсім поряд. Аніматори заводили публіку, не дозволяючи нудьгувати жодної хвилини. Дівчина ж просто пригощалася безалкогольним коктейлем, присівши за один з столиків неподалік сцени.

        Їй було сумно. Не лише через Філа, хоча, який сенс приховувати, і через нього теж, бо більше ніколи його не побачить. Як і через стосунки, які не склалися, та навряд чи вже складуться. Вона повернеться додому і кожного ранку по будильнику буде вставати на роботу, яку після останніх подій, терпіти не може. Споглядати гордівливе та пихате, обличчя колишнього ще те випробування для психіки. Звичайно, що жодна людина яка себе поважає, цінує, та турбується про свою здорову психіку, довго цього не витримає, тож зовсім скоро прийдеться шукати іншу роботу. Лише ледь-ледь відчує фінансову стабільність. Тобто через місяць-два.

        Маківкою відчула дотик теплої долоні. Вона підняла очі вгору, зосередивши увагу на чоловічій постаті. Філіп сів на стілець поряд з нею. Серце зрадницьки відреагувало, одразу пришвидшило оберти.

- На мене чекаєш? – Поцікавився він з посмішкою.

- Напевне! – З сумом посміхнулася у відповідь. – Святкую закінчення відпустки.

- Он як! – Вираз обличчя Феріта одразу змінився. Від радості зустрічі не лишилося й сліду. – А як же можливість продовжити відпустку ще на тиждень?

- Не захотіла. - Тихо промовила й зробила декілька ковтків напою з келиха.

- Проблеми з роботою? Не відпустили? – Припустив він. – Хоч не колишній?

- Ні! Якщо чесно, то я навіть не телефонувала!

- Отже, ти все ж таки завтра відлітаєш! - Підсумував він навіть не намагаючись приховати свого збентеження.

- Так! – Вона поглянула прямо йому в очі, щоб не пропустити важливий для неї момент. – А ти будеш за мною сумувати?

- Буду! – Чесно відповів.

       Щоки Марини одразу почервоніли. А й справді? Якої саме відповіді вона чекала, коли ставила таке питання? Думала, що відповіддю буде якийсь ледве вловимий натяк, що відшуткується, але точно не відверте «буду».

- Як голова? Не болить? – Запитав, ніжно доторкнувшись до підборіддя, ковзаючи великим пальцем по шкірі поряд з учорашньою подряпиною у кутику рота.

- Значно краще! – Вона опустила пухнасті вії. От що точно не хочеться пригадувати, це вчорашніх нападників.

- Трішки пройдемося? – Запропонував Феріт.

- Я не проти! – Кивнула вона й відставила убік напівпорожній келих.

       Він допоміг їй вибратися з-за столика, обережно торкаючись руки та талії. Поки спускалися численними сходами до пляжу – мовчали. Йшли на невеликій відстані не торкаючись один-одного. Та лише тільки Марина випадково оступилася, Філ одразу спіймав її долоню, притримав, щоб вона випадково не впала. Потім поклав її тендітну ручку на місце згину своєї руки, та вже не відпускав.

- Якщо тебе цікавить доля вчорашніх відморозків. Ну принаймні для того, щоб вільно себе почувати, доки ти перебуваєш тут. То обидва відлетіли нічним рейсом. Трішки перед цим їм вправили «мозок», додавши базове розуміння, як себе слід поводити з жінками, яке не було закладене батьківським вихованням.