Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Хімера, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хімера" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 134
Перейти на сторінку:

 - Ти тихий сьогодні. Щось трапилося? Чи після вчорашнього все ще приходиш до тями? - пробурмотів Стівен, розплющивши очі.

 - Який ти спостережливий. Тобі б у поліції працювати, - з'їхидничав Тоні, але брат проігнорував цей випад.

- Значить, джин був з приводу, а не просто так?

- Мене не прийняли до Академії Мистецтв. Знов.

Похмуре небо прояснилося, ватяні хмари рішуче сповзли на південь і блідуватий сонячний диск висвітлив витягнуту смугу пляжу.

- Мені дуже шкода, Тоні. Я можу щось для тебе зробити? - Стівен торкнувся плеча молодшого брата і легко стиснув його. Тоні згорбився, знизав плечима і сьорбнув з термоса чай. На його колінах лежав чистий білий лист.

- Все, що ми могли зробити, ми зробили, чи не так? - Ледве помітна усмішка осяяла його обличчя і шрами стали непомітні від тієї усмішки.

- Ще не все втрачено. Адже можна спробувати на літню сесію влитися.

- Стів, ти просто як батько. Тебе, дрібну рибку викидає на берег, а ти до останнього намагаєшся зрозуміти в якому боці океан, хоча за хвилину рибалка добряче вдарить по тобі. 

- У цьому щось є, погодься, батько ніколи не здавався, і ти міг би хоч трохи взяти з нього приклад, - намагався підбадьорити брата Стівен.

Тоні озирнувся у пошуках фляги і не знайшовши її, розлютився ще сильніше.

- Тільки от батька більше немає. І моя мрія остаточно зруйнована. Адже це через тебе, Стіве, через тебе і твою родину я не вступив до Академії після школи. Мері закінчувала коледж, ти працював на трьох роботах, а мене залишили няньчитися з Джеєм. Ви говорили це всього на рік, правда? З того часу минуло, страшно сказати, сімнадцять років, Стіве. І ти вже великий бос, Мері суддя у самому Нью-Йорку, малий школу закінчує. А як же я? А я обійдуся, га?

- Я думав, ти щасливий з нами, Тоні. Хіба ні? Послухай, ти ж можеш вступити до Академії і наступного року.

Ентоні промовчав і Стівен знову заплющив очі.

- Розбуди мене за півгодини, Тоні, добре?

Тоні кивнув головою. Він розсіяно водив олівцем по паперу, розмірковуючи про те, чи випустили старого МакАдамса чи ні.

 

Джеймс потяг Пітера ближче до скель і переліску на західній частині пляжу. Він хотів подивитись на високі брили, що моторошним хороводом вишикувалися на пляжі. Чи то підкоряючись таємничій хлопчачій відвазі, чи з цікавості, але Джеймс вирішив видертися на скелю, користуючись виступами як сходинками.

- Подивлюся як там і назад. Має бути супер. Ти зі мною?

Пітер легенько поплескав себе по фіксуючій пов'язці на нозі.

- Я б залюбки, але моє багатостраждальне коліно просить пожаліти його. Воно, звісно, хоробре і сильне, але все ж таки не настільки, щоб чинити подібні героїчні подвиги. Але подумки ми з тобою!

- Гаразд, герою-страждальцю, чекай тут. Я гукну, коли дістануся.

Джеймс поліз на обрану скелю; забиратися виявилося непросто, доводилося чіплятися за крихітні сосенки і опиратися на велике каміння на схилі. Проте він швидко зігрівся і навіть спітнів.

Весь його шлях нагору зайняв близько двадцяти хвилин. Нарешті, важко дихаючи, Джеймс вибрався на вершину і притулився до великого виступу. Вітер тут збожеволів, він вив як шалений пес, намагався зірвати шапку з голови і жбурляв в обличчя хлопцю дрібний пісок.

Джеймс буквально повз скелею, притулившись до неї всім тілом, щоб його не знесло вниз. Підібравшись до краю, він знайшов змерзлий мох і вчепився в нього. Перед ним розкинувся могутній океан: вдалині виднівся якийсь танкер, а над хвилями кружляли безстрашні крачки. Величезні, завширшки з весь нескінченний пляж, темно-сірі хвилі набігали одна на одну і розбивалися об берег.

Якби він був художником як Тоні, він малював би океан саме звідси. Джеймс глянув униз - Пітер здавався майже крапкою.

- Все в порядку! Я нагорі! Звідси чудовий вигляд! - крикнув Джеймс і помахав другові. Пітер помахав і відійшов ближче до води.

Джеймсу сподобалося нагорі; лежиш собі, спостерігаєш за неспішними хвилями, сердитий морський вітер дме в обличчя, тріпає волосся, намагається засліпити тебе, і думки про домашні справи, про школу, про новеньких і про Полу здаються такими сміховинними. У такому місці можна розмірковувати про щось епічне і ніщо не відверне уваги. Був би він Наполеоном!

Хлопець відповз на півметра ліворуч, щоб сховатися від вітру за величезним валуном, який невідомо як вріс у скелю. Нажаль, Джеймс швидко підмерз і вирішив повзти назад. 

Знайти зворотню дорогу не склало особливих труднощів: пом'ятий мох і обламані гілки послужили непоганими орієнтирами. Джеймс обережно почав спуск; Пітер помітив друга і, кинувши "жабенят", підійшов ближче.

1 ... 31 32 33 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хімера, Julia Shperova"