Читати книгу - "Чарівна Лоліта: Тіні Королівства (частина 1), Віккі"

— Схоже, Лоліта знайшла собі хлопця, — підморгнула Вікторія Максуду з усмішкою.

— Ахах, хлопець ельф... як її батько, — відповів Максуд, піднімаючи брову.

Тим часом Кай, не відриваючи погляду від Лоліти, почав тихо читати вірші, звернені лише до неї:

— В твоїх очах я знаходжу світло,
Твої слова — як ніжний слід.
Ти для мене — як ясний день,
Моя душа живе в твоїй тіні...

Лоліта трепетно слухала його, її серце забилося швидше. Вона дивилася на нього, не в змозі приховати своєї усмішки.

Він обережно торкнувся її руки, і в цей момент світ навколо них ніби зник, залишивши тільки їх двох. Лоліта, відчувши його дотик, відповіла йому теплим, закоханим поглядом.

— Ти... прекрасний, — прошепотіла вона, її голос був сповнений емоцій.

Кай усміхнувся у відповідь, і вони обоє відчули, як їхні серця зливаються в одне. Час для них, здавалося, зупинився, і вся їхня всесвіт зводилась до цих кількох миттєвостей.

Королева Далія зібрала всіх, хто був готовий йти в Темний ліс і далі — в Темну вежу, щоб врятувати принцесу Аврору та перемогти Зло. Лоліта, Кай, Вікторія, Ема, Максуд, а також воїн Рой, молода русалка Мірей і чарівник Ганс стояли в залі королівського палацу, чекаючи наказу.
— Ми повинні бути готові до будь-якого випробування, — сказала королева Далія, її очі блищали рішучістю. — Але раз Астреніус дав схвалення, значить, ми не можемо зволікати. Ганс буде з нами, і Мірей теж. Ми розраховуємо на вас.
Лоліта з подякою подивилася на королеву.
— Дякую вам, королево Далія, за все, що ви для нас зробили. Ми впораємося. Ми повинні.
— Ваша відвага надихає, — відповів Ганс. — Але пам'ятайте, шлях буде нелегким.
Коли вони виходили з палацу, над ними пронісся потужний рев — величезний дракон. Його полум'я освітлювало небо, і, незважаючи на спроби жителів сховатися, він руйнував села, спалюючи все на своєму шляху. Люди кричали, евакуюючи свої будинки, але дракон був непереможний.
— Це небезпечно! — закричала Ема, хапаючи Вікторію за руку. — Нам потрібно сховатися!
Королева Далія не втрачала самовладання.
— На корабель, швидко! — наказала вона. — Це єдине безпечне місце.
Всі кинулися до корабля, який був готовий до відплиття. Лоліта з друзями поспішили на борт, і, як тільки всі були на місці, чарівник Ганс зосередився і почав читати заклинання, яке йому дав Астреніус. Його руки почали світитися, і хвиля магії огорнула корабель.
— Це має допомогти нам справитися з тим, що відбувається, — сказав Ганс, посилюючи заклинання. — Я використовую всю магію, що мені відома. Ми не можемо дозволити драконам зруйнувати королівство.
Але в цей момент дракон, як ніби відчув загрозу, піднявся в небо і заревів ще голосніше. В повітрі розгорівся справжній шторм. Раптом поранений Кай, який все це час лежав, мучачись від болю, з трудом встав і витягнув з-за спини лук. Він натягнув тетиву, прицілився і випустив стрілу, виготовлену гномами, знаючи, що її наконечник був зачарований.
Стріла пройшла повз дракона, але не пробила його луску.
— Це не допоможе, — пробурмотів Кай, розчарований, але не здаючись.
Ема міцно трималася за Вікторію, в її очах був страх.
— Вікторіє, що нам робити? Ми не зможемо його перемогти!
— Спокійно, ми все зробимо, — відповіла Вікторія, стиснувши її руку. — Ми впораємося.
Максуд, бачачи, як дракон продовжує атакувати, теж витягнув лук і, наслідуючи Кая, випустив стрілу. Але вона, як і попередня, відскочила від луску дракона, не пробивши її.
— Він занадто сильний! — закричав Максуд. — Потрібно щось робити, поки він не знищив усе!
Русалка Мірей, яка спостерігала за ситуацією з берега, змахнула своїм хвостом, наче закликаючи сили води. Вона закричала своїм друзям:
— Русалки, тримайте рівновагу! Ми повинні захистити королівство!
Її подруги-русалки піднімали руки, спрямовуючи магію в море. Вода навколо корабля почала заспокоюватися, ніби створюючи захисний бар'єр.
— Ми не можемо зупинити його повністю, але будемо тримати море в рівновазі, — сказала Мірей, її обличчя було зосереджене.
Ганс, бачачи, що атаки на дракона не дають результату, почав знову читати заклинання. Але дракон продовжував атакувати, його полум'я тепер спалювало все на своєму шляху. Всі були в жаху.
— Ми не можемо здатися! — сказав Рой, міцно тримаючи меч. — Ми повинні його зупинити, або загинемо!
Ця битва тривала довго, дракон не відступав. І хоча всі боролися з усіх сил, було очевидно, що перемогти його можна тільки об'єднаними зусиллями. І в цей момент Лоліта, відчуваючи силу в собі та своїх друзях, підняла погляд на своїх супутників.
— Ми переможемо, — сказала вона твердо. — Ми повинні перемогти, заради всіх, кого ми любимо.
Друзі подивилися один на одного, в їхніх очах був вогонь рішучості. Настала критична хвилина — але боротьба за морське королівство тільки починалася.

Сьюзі та Мія гуляли лісом, насолоджуючись тишею та зеленню навколо. Ліс був особливо красивий цього дня, але щось дивне висіло в повітрі. Сьюзі, інтуїтивно відчуваючи небезпеку, подивилася на подругу.

— Ти щось помітила? — запитала Сьюзі, коли їхній шлях раптово привів до старого дуба.

Мія нахилилася, розглядаючи темний камінь, який лежав прямо під деревом. Він мерехтів дивним світлом, наче випромінював холодну, темну силу.

— Що це за камінь? — Мія обережно підняла його. — Здається, це щось важливе. Я відчуваю, як він... як би кличе мене.

Сьюзі насупилася, підходячи ближче.

— Господи, Мія, поклади його на місце. Це може бути небезпечно!

Але Мія не слухала. З усмішкою вона продовжувала розглядати камінь, і раптом її погляд став порожнім, а обличчя набуло дивного виразу. Вона почула голос темряви на своєму мовному діалекті. Камінь відбив полум’я, яскраве і живе, і в його відображенні Мія побачила морське королівство, своїх друзів, а за ними — щось темне та загрозливе.