Читати книгу - "Академія Мірравель. Проти вітру, Анна Потій"

— Дем сьогодні розповідав їх братику Ніди.

— Ох вже ця Ніда… — зітхнула архімагеса.

— Ніда — хороша дівчина, — спробувала я захистити подругу.

— Може й хороша, але й проблем із нею вистачає. Я знаю, вона дуже рветься в бойові маги, як її батько, але якщо він, незважаючи на свій поганий характер, мав до цього талант, то Ніда має досить посередні навички. Знаю, вона старається, але хорошого бойового мага з неї не вийде.

— Але чому ви їй самі не скажете? — я не розуміла, навіщо вона мені це розповідає. І взагалі, я думала, ми говоритимемо про Дема, а не про Ніду.

— Ай, Кетто, ти ж знаєш, вона мене слухати не стане і смертельно образиться. Їй би зачаруванням займатися, як її мати. Я цікавилася у Фейліма Тівані, він сказав, що у Ніди великий талант до зачарування. Фейлім не з тих, хто даремно нахвалює.

— Ви хочете, щоб я переконала Ніду зайнятися зачаруванням у якості основного напряму? — зрозуміла я.

— Так. Зроби подрузі ласку — переконай її. Їй же буде краще.

— Добре, — кивнула я.

Ми знову замовкли. Я дивилася на небо і намагалася зрозуміти: що Дема так притягує в ньому? Що він бачить у цих зірках такого, чого не бачу я?

— Я хочу попросити тебе, Кетто, — архімагеса Тіррена відірвалася від споглядання зірок і повернулася до мене.

— Про що?

— Не тягни Дема на дно.

— В сенсі? — я зовсім не розуміла, що вона має на увазі.

— До тебе в нього були дві дівчини, з якими він довго зустрічався. Перша, цілителька, злилася на нього за те, що Дем займається бойовою магією і він у результаті перестав, хоча з його здібностями з нього вийшов би навіть кращий бойовий маг, ніж я. Другій не подобалося, що Дем зцілює, вона ревнувала до пацієнтів. Але там і я згодна була, Дем невміло користувався зціленням, тому що до пуття йому не навчався. Але суть у тому, що вона не підтримувала його. Я до чого тобі це говорю, Кетто, — архімагеса Тіррена подивилася мені прямо в очі. У слабкому світлі магічних куль здавалося, що вони мерехтять диким вогнем, первісним, сильним. У мене навіть мурашки пробігли тілом від її погляду. — Не губи його життя. Не знецінюй його бажання. Підтримуй Дема в тому, чим він займається, а не нав'язуй своє бачення ідеального заняття для чоловіка. Все, що стосується вашого особистого життя — робіть із ним, що хочете, сперечайтеся, лайтеся, виносьте одне одному мозок. Тільки в роботі підтримай, не дай йому знову все кинути та шукати нового шляху. Дем не досягне успіху, якщо раз на 5 років починатиме з нуля.

— Я й не збиралася, — я слабо усміхнулася архімагесі. Я встигла перехвилюватися, думала, вона щось гірше скаже. — Мені подобається те, чим займається Дем. А навіть якби не подобалося — це не моя справа. Я не стала б нічого йому забороняти. Я не така, архімагесо Тіррено.

— От і славно. У вас все серйозно з ним, правда?

— Сподіваюся.

— Тоді клич мене бабусею Тірреною, тільки, звичайно, не при сторонніх, — архімагеса дружньо поплескала мене по плечу і встала. — Ходімо до хати.

Я відразу встала і поспішила за нею, дивуючись нашій розмові. Бабуся Тіррена? Ну і ну!

— Тільки не думай, що в тебе будуть поблажки в академії, — перед дверима сказала мені вона.

— Навіть у думках не було! — я посміхнулася й прослизнула за нею в дім.

Коли ми залишилися одні в кімнаті Дема, то я відразу ж розповіла йому про нашу розмову з його бабусю. Він навіть не здивувався.

— Бабуся мене любить. Вона покладає великі надії на мене.

— Я думаю, ти сам мусиш вибирати, як жити і над чим працювати. Ні дівчатам, ні бабусі не слід впливати на твоє рішення.

— Я радий, що ти в мене така, — Дем стиснув мене в обіймах і відповіла йому ніжним поцілунком. — Тільки життя не в одній роботі.

— Ясна річ.

— Я хочу досягти успіхів в улюбленій справі, але я не хочу бути як бабуся: вона поклала все своє життя на кар'єру, часто нехтуючи сім'єю. Вона мені більше уваги приділяла вже, ніж своєму сину, моєму батькові. Тато досі ображається, що вона рідко була поряд у дитинстві, а бабуся ображається, що він покинув кар'єру імператорського бойового мага заради сім'ї.

— А зі сторони ви здаєтеся дружньою сім'єю, — я й не припускала, що рідні Дема таять одне на одного всілякі образи.

— Ми дружні, ми любимо одне одного, але розчарування та образи все рівно є.

Напевно, немає ідеальних сімей. Навіть у моїй не все було гладко. Мама часто нервувала через татову роботу, її лякало, що вона небезпечна. Бабуся ж вважала, що мамі слід було присвятити всю себе зіллєварінню при її таланті, а не обмежуватися простими зіллями для заробітку. Батьки хочуть бачити своїх дітей успішними, подружжя хоче, щоб їхня друга половинка була в безпеці, часто забуваючи про те, що насамперед важливо те, що людина сама хоче, а не те, що хочемо в ній бачити ми. Все-таки люди дивні істоти.

— Я не хочу все своє життя покласти заради кар'єри.

— А чого ж ти хочеш, Деме?

— Хочу сім'ю, дітей. Ти хочеш дітей, Кетто?

Його питання застало мене зненацька. Хто ж всерйоз думає про дітей у 18 років? Зараз рідко хто їх заводив до закінчення академії, тому я про них і не замислювалася. Не те, щоб я була проти, але зараз я точно їх не хотіла. Звичайно, Дем не про зараз запитує, але ... Чи захочу я пізніше? Я міцно замислилась.

— Кей? — гукнув мене Дем, бо я довго не відповідала.

Я вирішила сказати йому як є.

— Деме, мені всього 18. До того ж ми живемо в неспокійний час. Я не знаю, як можна думати про дітей зараз, коли над нами нависла загроза темних. Я б не змогла виховувати дітей, знаючи, що на них у будь-який момент можуть напасти темні маги. Я бачу, як мої батьки турбуються про мене, бачу, наскільки суворі батьки Ніди щодо її вечірніх прогулянок. Поки є небезпека, серйозна небезпека, я навіть думати про дітей не хочу.

— Але, Кетто, люди в усі часи народжували дітей — у спокійні, неспокійні, інакше б людство вимерло.