Читати книгу - "Пограймося в отруту!"

Крім того, оповідання ввійшло у міжавторські антології «Ellery Queen's 1962 Anthology» [Антологія Еллері Квін 1962] (1962), «ЕПегу Queen’s 12» [Еллері Квін 12] (1964), «Best Murder Stories» [Кращі оповідання про вбивства] (Великобританія, 1965), «Mystery and Suspense Stories» [Містичні та пригодницькі оповідання] (Великобританія, 1977), «Murder Most Foul» [Убивство — річ гидка] (1984).

Оповідання лягло в основу першого епізоду другого сезону антологій ного телесеріалу «The Ray Bradbury Theater» [«Кіно Рея Бредбері», 1985–1992], зрежисованого у 1988 р. Ґілбертом Шилтоном, а також було адаптоване для коміксів (1953).

Українською мовою перекладено вперше.

ПОГРАЙМОСЯ В ОТРУТУ!

Перша публікація психологічного оповідання в жанрі горор «Пограймося в отруту!» («Let’s Play „Poison“») відбулася на сторінках липневого номеру журналу «Вірд тейлс» (Weird Tales) у листопаді 1946 р., а наступного року воно було репринтно перевидане у канадському варіанті цього ж журналу. Поміж інших публікацій у часописах: «Майк Шейнс містері мегазін» («Mike Shayne’s Mystery Magazine») — листопад 1962.

Оповідання представлене в авторських збірниках «Dark Carnival» [Темний карнавал] (1947), «The Small Assassin» [Маленький убивця] (1962), «Рей Бредбері» [Ray Bradbury] (1975) і «Bradbury Stories: 100 of His Most Celebrated Tales» [Оповідання Бредбері: 100 його найзнаменитіших історій] (2003). Окрім того, воно ввійшло у серійний збірник «All Mystery» [Всі таємниці] (жовтень-грудень 1950) та міжавторські антології «Weird Tales: 32 Unearthed Terrors» [«Вірд тейлс»: 32 розкопаних жахіття] (1988, редактори — Мартін Грінберг, Роберт Вайнберг і Стефан Дземянович) і «The Little Monsters» [Маленькі чудовиська] (1969, редактори — Роджер Елвуд і Вік Ґідалія).

Було адаптоване для телеекрана («Кіно від Рея Бредбері» / The Ray Bradbury Theater, 1992) та коміксів (1953).

Українською мовою перекладено вперше.

ЛЯДА НА ГОРИЩЕ

Перша публікація психологічного оповідання в жанрі горор «Ляда на горище» («Trapdoor») відбулася на сторінках жанрового щомісячного журналу «Омні» (Omni) у квітні 1985 р. Згодом воно ввійшло до оригінальних збірок письменника «The Toynbee Convector» [Конвектор Тойнбі] (1988) і книги вибраного «Bradbury Stories: 100 of His Most Celebrated Tales» [Оповідання Бредбері: 100 його найзнаменитіших історій] (2003), а також було адаптоване для коміксів (жовтень 1993 р.).

Українською мовою перекладено вперше.

МОРСЬКА МУШЛЯ

Перша публікація написаного у 1943 р. фантастичного оповідання «Морська мушля» («The Sea Shell») відбулася у січні 1944 р. на сторінках бульварного фантастичного журналу «Вірд тейлс» (Weird Tales). У подальшому оповідання ввійшло до антології «The Fantastic Pulps» [Фантастичні перетворення] (1975, редактор — Пітер Гейнінг), а також до авторського збірника «Dark Carnival» [Темний карнавал] (2001) і книги вибраного «Bradbury Stories: 100 of His Most Celebrated Tales» [«Оповідання Бредбері: 100 його найзнаменитіших історій»] (2003).

Українською мовою перекладено вперше.

ВОДОСТІК

Містичне оповідання «Водостік» («The Cistern») уперше з’явилося на сторінках популярного американського жіночого журналу «Мадемуазель» (Mademoiselle) у травні 1947 р. Також друкувалося в оригінальних збірниках Рея Бредбері «Dark Carnival» [Темний карнавал] (1947), «The October Country» [Жовтнева країна] (1955) і книзі вибраного «Bradbury Stories: 100 of His Most Celebrated Tales» [«Оповідання Бредбері: 100 його найзнаменитіших історій»] (2003).

Про передісторію написання оповідання Р. Бредбері згадував: «Мою уяву завжди вражав той факт, що під багатьма містами течуть підземні ріки. Зараз я закінчую свій новий роман [„Давайте всі вб’ємо Констанцію“], де дія відбувається там само, під Лос-Анджелесом, у тунелі під руслом, яке наповнюється тільки під час дощу. Драматична сцена розігрується на підземній висхлій ріці, яка починається від Білона-Крік і проходить під містом, досягаючи — ні багато ні мало — Глендейла і Голівуда. Виходиш через кружало люка — й ось він, океан, за два кроки. Я саме пишу цю сцену».

Українською мовою перекладено вперше.

БАЖАННЯ

Містичне оповідання «Бажання» («The Wish») вперше з’явилося на сторінках журналу «Вуменс Дей» (Woman’s Day) у грудні 1973 р. Згодом увійшло до авторського збірника «Long After Midnight» [Далеко за північ] (1976) і книги вибраного «Bradbury Stories: 100 of His Most Celebrated Tales» [«Оповідання Бредбері: 100 його найзнаменитіших історій»] (2003).

Українською мовою перекладено вперше.

СОРТУВАЛЬНИК

Фантастичне оповідання в жанрі горор «Сортувальник» («The Handler») було написане у 1946 р., а вперше опубліковане на сторінках бульварного фантастичного журналу «Вірд тейлс» (Weird Tales) у січні 1947 р. Поміж інших публікацій у часописах: у березні 1959 р. в «Сетлайт сайєнс фікшн» (Satellite Science Fiction).

Також друкувалося в авторських збірниках «Dark Carnival» [Темний карнавал] (1947), «Маленький убивця» [The Small Assassin] (1962), книзі вибраного «Bradbury Stories: 100 of His Most Celebrated Tales» [Оповідання Бредбері: 100 його найзнаменитіших історій] (2003) і низці антологій «страшних оповідань»: «Вг-г-г-!» [Бр-р-р!] (1959, редактор — Ґрофф Конклін), «The Unexpected» [Неочікуване] (1961, редактор — Лео Марґвеліс), «Tales of Terror» [Оповіді жаху] (1967, редактор — Курт Зінгер), «Bloch and Bradbury» [Блох і Бредбері] (1969, редактор — Курт Зінгер), «Fever Dream: and other Fantasies» [«Марення в гарячці» та інші фантастичні твори] (1970, редактори — Курт Зінгер, Рей Бредбері, Роберт Блох), «The House in the Valley & Other Tales of Terror» [«Будинок у долині» та інші жахливі історії] (1970, редактор — Курт Зінгер), «Whispers from Beyond» [Шепіт із потойбіччя] (1972, редактор — не вказаний).

Оповідання було адаптоване для коміксів (1953) і телеекрана («Кіно від Рея Бредбері» / The Ray Bradbury Theater, 26 жовтня 1992).

Про історію написання «Сортувальника» сам автор сказав таке: «Гадаю, що повз це кладовище я проходив постійно. Мій приятель Едді замешкував через квартал. Це був найближчий мій приятель, і всі три роки — із 1935-го по 1937-ий — я проводив більше часу у нього вдома, ніж у себе. Так і дружать, хіба ні? Чотири, а то і п’ять днів на тиждень ми з ним були нерозлучними — і блукали по всьому Лос-Анджелесі. Але вечорами, провівши його додому, я щоразу проминав кладовище, і цілком зрозуміло, що у моїй голові роїлися різні думки про могили, справді. Розвинулося щось на кшталт параної, властивої хлопчуру, а пізніше — і дорослому: ми ж бо у певному сенсі всі параноїки. Думка про те, що покійників ховають цілими рядами, зачаровувала. Впевнений, що породжена вона саме спалахом параної, коли якогось надвечір’я мені пригадалося це кладовище».

Українською мовою перекладено вперше.

ЖІНКА НА ГАЛЯВИНІ

Містично-психологічне оповідання «Жінка на галявині» («That Woman on the Lawn») уперше