Читати книгу - "Сусід"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сусід" автора Христина Лукащук. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 49
Перейти на сторінку:
те, що станнім часом вона майже неприсутня.

Намагаюся дивитись на неї очима чоловіка. Очима Олександра. Наче нічого й особливого, але якийсь магнетизм, присутній не залежно від її бажання вабить і притягує.

— Я втомилась.

Дівчина схилила голову на долоні.

— Відпочинь.

А що я мала їй сказати?

— Як? Як відпочинь, коли вчора Марту поклали до лікарні, а Сашко почав пити?

— Що з дівчинкою?

— Ніхто не знає. Температура за сорок градусів уже другий тиждень… і трохи кашляє. Я відвезла її в лікарню, а вони сказали, що додому її не відпустять. Що маю робити?

Скинула на мене свої чорні очі — наче вкутала важкою задушливою пеленою.

Відрухово встала і пішла включати світло. Клацнув вимикач і на кухні стало жовто від розлитого сяйва. Та це не змінило настрою дівчини.

— Може я зумію тобі допомогти?

— Як? — Мало не кричить. — Мушу одночасно бути в трьох місцях: на роботі бо потрібно заробляти гроші, в дома, бо з Сашком коїться щось дивне — вже тиждень з ліжка не стає — п’є, і в лікарні, бо мала постійно мами хоче.

— Ти комусь про це казала? Хтось тобі може допомогти… хоч з чимось?

— Ні, не казала. Тобто казала, але не про все і не всім. Матері про доньку сказала, та й то — обережно, в неї ж… моя сестра. Про чоловіка не можу — соромно.

Вона до мене — «чому ти на ніч з малою не лишешся, а раптом дитині гірше».

Я їй — «сніданок мушу дитині приготувати».

Вона — «чому Сашко не приїде, їсти не привезе вам обом?»

Я — «він у відряджені — до Києва поїхав…»

А якщо позвонить, а він трубку візьме?

На роботі про малу сказала, а про чоловіка також ні. Не можу. Язик не повертається.

До друзів Сашкових подзвонила, а вони регочуть. Кажуть — сам вибереться. Таке вже бувало. А я й не знала. Про доньку нічого не кажу, бо їм не до неї. Власних не пильнують. Та й отаке…

— Важко тобі.

Що більше скажеш.

— Не знаю як з усім нараз раду дати.

— Мусиш приорітети розставити. Інакше… зламаєшся.

— Не зламаюся. Я сильна. Зуби зціплю і… викарабкаюсь.

— То зламаєшся по тому як викарабкаєшся. Коли вже буде геть по всьому. В людського організму є певні ресурси. Мусиш вибрати що для тебе є найосновнішим.

Розумію, що мої слова не добавляють оптимізму, але маю їй про це сказати. Маю…

— Мушу вибрати? Найосновнішим? Хто з них є для мене найосновнішим? Дитина? Сашко? Сестра?. Хто??? Хіба можна вибрати? Вікторіє! А ви б змогли? Ви б змогли?

Дивиться на мене і не бачить. На очах пелена зі сліз. Я холону. Чую як кров сповільнює плин. Змогла б. Змогла б. Але краще тобі, дічино не знати.

17

Й цього разу все склалося. Це вартувало мені кількох кілограмів живої ваги і жмут сивого волосся. Зате 20000 лягло до моє кишені. Зауважте — всі суми в доларах.

Ніколи не думала, що гроші можуть пянити більше від найміцнішого алкоголю. Я перебувала в своєрідній ейфорії. Своїх друзів, співробітників бачила наче через призму… радості. Попри те, що таки трохи схудла — виглядала чудово. Чоловіки оберталися за мною на вулиці, всміхались, пропонували каву. Я дуже швидко звикла до цього стану.

Коли подруги жалілись, що в них бракує грошей на нові мешта, мені тут же хотілось розповісти їм як просто заробити кілька сот тисяч, практично нічого не роблячи. Кількість недоспаних ночей, (червоні від безсоння очі в рахунок не йшли) і вони в твоїй кишені.

Собі ж нічого не купувала — берегла гроші. Купувати можна все підряд коли в тебе грошей нема, але коли з’являться кругленька сума, то її чіпати не випадає. Навпаки. Намагаєшся докласти до неї кожну наступну копієчку. Та й зрештою що мені потрібно?

Всіх сукенок не купиш, усіх мештів не переносиш. Без золота-діамантів прожити можна. Та й перед ким хизуватись. З мого середовища — звиклих пострадянських інженерів-інтелігентів на око ніхто й близько не міг відрізнити справжнього діаманту від гірського кришталю.

Володьку також наче хто підмінив. Став уважним — хоч до рани прикладай. Не зачіпається, до слів не придирається. Тулиться, треться, користуючись найменшою нагодою — торкається. Наче випадково, наче ненароком. Господи! Як же це приємно.

Вчора познайомив зі своїм найращим приятелем — Михайлом. Впродовж всієї вечірки не випускав моєї долоні. Так ніхто мене не шанував. Ще й на людях.

Додому вирішили йти пішки. Гарна ніч. Завтра неділя. Багато світла. Місяць — немов щойноспечена паляниця, пахне. А кругом зорі — жаринки, блимають. Як багатоокий звір. Щуриться.

— Дякую тобі. — Ніжність мене розпирає.

— За що? — Дивується.

Наче щиро.

— За те, що з Михайлом познайомив… За те, що долоні не випускав…

— Пусте. Кожен нормальний чоловік на моєму місці б так зробив.

— А то чому б?

— Кожнму було б приємно похизуватись яка розкішна в нього жінка. — І він промовисто подивився просто в очі.

Спинились. Цілувалися просто посеред дороги, наче підлітки, захоплені зненацька невідомою чуттєвістю. Збита з пантелику емоціями, що раптом нахлинули, втратила рівновагу. Похитувалась на високих підборах, а Володька впевнено тримав за талію. Навіть якби намгалась — то не впала б. Такими міцними були його обійми.

Господи! Як же мені добре! Отак би йшла в обіймах цього чоловіка хоч на край світу… Добре мені з ним… впевнено… спокійно.

Обернула до нього обличчя. Йде, дивлячись у

1 ... 31 32 33 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сусід», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сусід"