Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Легковажна наречена, Аліна Амор 📚 - Українською

Читати книгу - "Легковажна наречена, Аліна Амор"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Легковажна наречена" автора Аліна Амор. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 96
Перейти на сторінку:

- Доброго ранку і приємного всім апетиту! - герцог ввічливо і стримано посміхнувся, а на моїй скромній особі затримав уважний прискіпливий погляд.

Я з честю і невинним виразом обличчя витримала його. Мені нема чого приховувати і нічого соромитися!

Головне самій повірити у це…

- Райане, який несподіваний візит! Сідай, поснідай з нами, - запропонував граф.

Але герцог заперечливо похитав головою і сказав:

- Філіпе, вибачте що не попередив, але я прибув у терміновій справі, - знову глянув на мене і повернув погляд на графа де Ларуа, - Ми можемо поговорити наодинці?

На обличчі Філіпа майнуло збентеження:

- Так, звичайно, пройдімо у мій кабінет.

І вони пішли по сходах на другий поверх у ліве крило.

Занепокоєння чоловіка передалось і Амалії. Вона піднялась слідом і сказала нам з кузиною:

-  Піду скажу слугам щоб подали чай в кабінет Філіпа.

Тільки йно вона залишила їдальню, як Корделія, що сиділа навпроти, нахилилась до мене, примружила свої в’їдливі очі і тихо промовила:

- Це ти щось накоїла? Признавайся, монашко!

Ну ось як вона здогадалася? І до чого ж гострий погляд, так і пробирає, аж моторошно!

Але я лиш незворушно знизила плечима, ніби я тут ні до чого:

- Не розумію про що ти.

Кузина, піджавши губи, недовірливо похитала головою, показуючи що не вірить жодному моєму слову:

- Все ти розумієш, лише корчиш із себе святу невинність!

Я запитально підняла брови, але Корделія не вважала за потрібне пояснити свої слова. Вона різко встала, так що її стільчик з гуркотом відсунувся по набірному паркету, я аж мимоволі здригнулася від цього звуку, та зверхньо промовила:

- Ти – дрібна вертихвістка, і скоро всі це зрозуміють!

Хто б казав! Я, можна сказати, врятувала цю закохану дурепу він нещасливого шлюбу, а вона ось як зі мною! Та хай забирає свого ненаглядного Крістіана, а потім дуріє від ревнощів і відтягує його від усяких Софі і їй подібних!

Але ж я не могла цього їй висказати, тому лише мовчки провела настороженим поглядом, коли вона з гордо піднятою головою, дефілювала на вихід з їдальні, хоча всередині так і закипали злі слова. Бо мовчання – золото, особливо в моєму становищі.

Тому я тихо піднялась, поставила стільчик на місце, повернулась у свої покої і стала чекати.

Час плинув зі швидкістю сонного равлика.

Та стратьте вже мене й покінчимо з цим! Невизначеність зводить з розуму.

Мандраж як перед іспитом - йти не хочеться, але треба відстрілятися та мрієш, щоб усе швидше закінчилося. І тремтиш так, ніби від цього залежить твоя доля. Але тут можливості перездати не буде. Або пан або пропав… І це робило тривогу нестерпною.

Я сиділа і напружено дивилася на двері в очікуванні, коли вони відкриються.

Приблизно за годину прийшла служниця і сказала, що на мене чекають у кабінеті дядька. Я тяжко зітхнула і приречено пішла як на ешафот.

Дорогою я згадувала свій мізерний акторський досвід зі шкільного театру. Щоправда, грала я там тільки двічі – один раз роль без слів, другий – комедійну. Але сподіваюся, в мені жива ще велика акторка. З теорії я знала лише головне правило актора – вірити у те, що говориш. А це якраз той рідкісний випадок, коли солодка брехня краща за гірку правду...

Замкові коридори сьогодні здавались мені неймовірно довгими, похмурими, хоча сонячне світло з вікон лягало косими ранковими пасмами на червоні доріжки. Вони  заглушали тихий шурхіт моїх невпевнених кроків. І навіть суворі обличчя зі старовинних портретів, здавалося, дивилися на мене несхвально та осудливо.

Перед дверима в кабінет мага, я зупинилась, начепила маску невинності та святої простоти і тихо постукала. Потім впливла, сподіваюся з гідністю і високо піднятою головою, але на тремтячих ногах. У темно-бордовому шкіряному кріслі за столом сидів граф, навпроти на стільці розташувався герцог. Філіп кивнув мені на диван. Обидва чоловіка з яскравим інтересом дивилися на мене. Дядько так, ніби бачив вперше. А герцог Данайський схиливши голову трохи на бік, уважно розглядав і вивчав як загадкове екзотичне звірятко. Обличчя його при цьому було спокійне і холодне, і тільки ясні сірі зосереджені очі видавали палку цікавість.

"А я вмію дивувати!" - насмішливо подумала я, при цьому скромно присідаючи на край дивана і складаючи тремтячі руки на колінах як слухняна дівчинка.

Філіп насупив брови.

- Евелін, - почав граф, - Райан розповів про непорозуміння, яке мало місце вчора вночі. Ти можеш пояснити, що сталося?

Я кивнула і почала підготовлену розповідь:

- Так, дядько. Не хотілося би про це говорити… Але Крістіан… – я невпевнено зам'ялася, показуючи як мені незручно про це розповідати.

Так, я вирішила валити все на нього. Нехай тепер сам викручується!

- Він проявляв до мене забагато уваги. А ще в монастирі я чула про його недобру славу спокусника юних дівчат…

1 ... 31 32 33 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легковажна наречена, Аліна Амор», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Легковажна наречена, Аліна Амор"