Читати книгу - "Шлях королів. Хроніки Буресвітла"

Буревартівники робили багато чого такого, що змушувало людей ніяковіти. Але, на жаль, приносили й неабияку користь. Знати заздалегідь, коли саме може грянути великобуря, було занадто спокусливо. І хоча вони нерідко помилялися, та все ж здебільшого мали рацію.

Ренарін стояв навколішки біля каміна, розглядаючи фабріал, уже давненько встановлений там для обігріву кімнати. Навані чекала на них, сидячи за Далінаровим письмовим столом на помості й тим часом шкрябаючи листа. Коли князь увійшов, та неуважливо привіталася, махнувши йому рукою із затиснутим у ній телестилем. Навані надягла той самий фабріал, яким жінка — як помітив Холін — хвалилася на бенкеті кілька тижнів тому: багатонога штукенція була причеплена до плеча, наче вхопившись за тканину її фіолетової сукні.

— Не знаю, батьку, — сказав Адолін, зачиняючи двері. Він, очевидно, усе ще мав на увазі Садеаса. — Мене не обходить, читають йому «Шлях королів» чи ні. Він просто замилює тобі очі, аби ти не надто придивлявся, що там і як під час вилазок на плато, доки його секретарки всіма правдами й неправдами стараються не обділити патрона чужими яхонтосерцями. Садеас маніпулює тобою.

Далінар знизав плечима.

— Не в яхонтосерцях щастя, сину. Якщо мені вдасться повернути нашому союзові колишню непорушність, то за це не шкода сплатити чи не будь-яку ціну. Тож, у певному сенсі, радше я ним маніпулюю.

Адолін зітхнув:

— Гаразд. Та я все ж обіруч триматиму свій гаманець, коли він поряд.

— Просто старайся його не ображати, — попросив Далінар. — О, згадав і ще дещо. Я б хотів, щоби ти був особливо обачний із Королівською гвардією. Якщо там є воїни, чия відданість мені відома напевно, признач їх на чати біля покоїв Елгокара. Його слова про змову непокоять мене.

— Але ж ти не сприймаєш їх серйозно, — присоромив того Адолін.

— Щось дивне з його Збруєю таки трапилося. Уся ця історія тхне крємослизом. Можливо, вона й закінчиться пшиком. Але поки що — зроби, як я прошу.

— Мушу зазначити, — озвалася Навані, — що мені не надто подобався Садеас, ще коли ти, він і Ґавілар були друзями.

І закінчила листа розмашною закарлючкою.

— Не він стоїть за замахом на короля, — сказав Далінар.

— Звідки така впевненість? — поцікавилася Навані.

— Бо це не в його характері, — відповів той. — Садеас ніколи не прагнув стати королем. Титул великого князя дає йому донесхочу влади, але й залишає можливість звинувачувати іншого в усіх серйозних помилках, — Далінар похитав головою. — Він ніколи не зазіхав на трон покійного брата, а з приходом Ґавіларового спадкоємця його позиція навіть укріпилась.

— Бо мій син — слабак, — сказала жінка. Але в її словах не чулося звинувачення.

— Він не слабкий, — заперечив Холін. — Просто недосвідчений. Хоча твоя правда — це робить ситуацію ідеальною для Садеаса. Він не бреше, стверджуючи, що попросився бути Великим князем інформації, бо йому дуже кортить з’ясувати, хто ж намагається вбити Елгокара.

— Машало, — сказав Ренарін, звертаючись до тітки з підкресленою шанобливістю. — Цей фабріал у тебе на плечі — для чого він?

Навані з лукавою посмішкою опустила очі на пристрій. Далінар помітив, що їй і самій хотілося, щоби хтось із них про це запитав. Князь сів у крісло: от-от мала грянути великобуря.

— А, це? Різновид болезаспокійріала. Давай я тобі краще покажу.

Вона простягла захищену руку до плеча та перемкнула затискач, який вивільнив ніжки, схожі на крабові. І від’єднала фабріал.

— Чи нічого тобі, любий, не болить? Може, пальця на нозі забив або подряпався?

Ренарін похитав головою.

— Недавно, тренуючись у фехтуванні, я м’яз на руці потягнув, — вставив Адолін. — Нічого серйозного, але трохи ниє.

— Ходи сюди, — звеліла тітка.

Далінар любовно всміхнувся: Навані завжди найбільшою мірою бувала собою, саме цяцькаючись із новим фабріалом. Тоді щоразу випадав один із нечисленних шансів побачити її без жодної фальші й облуди. Присутні лицезріли не королеву-матір і не політичну інтриганку. Перед їхніми очима поставала інша Навані — захоплений інженер.

— Останнім часом цех фабріалірів творить чудеса, — сказала жінка, коли Адолін простягнув їй зап’ястя. — Я особливо пишаюся цим невеличким пристроєм, бо й сама долучилася до його створення.

Вона причепила болезаспокійріал на кисть руки молодого Холіна та підігнула його ніжки під долоню, зафіксувавши їх у такому положенні.

Адолін підняв кінцівку й покрутив зап’ястям.

— Більше не ниє.

— Але ти й досі відчуваєш її, чи не так? — самовдоволеним тоном поцікавилася Навані.

Той потицяв долоню пальцями іншої руки.

— Жодного заніміння!

Ренарін спостерігав за ними з гострим інтересом, і з його очей за скельцями окулярів проглядала непідробна цікавість. Якби ж то хлопця можна було переконати податися в подвижники! Тоді він би міг стати інженером. Але той відмовлявся. Хоча його аргументи завжди здавалися батьку жалюгідними відмовками.

— Якийсь він занадто громіздкий, — зауважив князь.

— Ну, це лише прототип, — захищаючись, відказала Навані. — Я працювала над ним, відштовхуючись від одного з тих жахливих витворів Довготіні, і не могла собі дозволити розкіш надати фабріалу витонченішої форми. Але гадаю, що в нього чималий потенціал. Уяви собі кілька таких штук на полі бою — для полегшування мук поранених. Або в руках хірурга, котрому більше не доводиться відволікатися на біль, якого він завдає своїм пацієнтам під час операції.

Адолін кивнув. А Далінар був змушений визнати, що її винахід і справді мав виявитися корисним.

Навані всміхнулася.

— Ми живемо в особливу епоху: зараз стільки всього нового з’ясовується про фабріали! Ось це, наприклад, фабріал-редуктор, який слугує для зменшення, у нашому випадку — болю. Наразі він не виявляє лікувальної дії на рану, але це може стати першим кроком у відповідному напрямку. Так чи інак, цей тип докорінно відрізняється від спарених фабріалів на кшталт телестилів. Коли б ти лише знав, які в нас плани на майбутнє…

— І які ж вони? — поцікавився Адолін.

— Надійде час — дізнаєтесь, — відказала Навані, загадково всміхаючись. І зняла фабріал із племінникової руки.

— Створювати Сколкозбройці? — захоплено припустив Адолін.

— Ну, ні, — остудила його запал тітка. — Конструкція та функціонування Сколкозброї та Збруї ніяк не вкладаються у зроблені нами відкриття. Їхнім найближчим наявним аналогом