Читати книгу - "Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак"

– Мої друзі раді поліції, адже вони законослухняні громадяни. – Циклоп сам не повірив своїм словам, і ледве стримав сміх.

– Якщо так, то добре. Може, тоді назвеш мені їх імена?

– В тебе на мене нічого немає, я чистий.

Його фраза обірвалася. Гучний звук пострілу, що пролунав, застав Циклопа зненацька. Ще один постріл. Куля пролетіла прямо через вхідні двері, залишивши отвір. Циклоп різко кинув погляд на Стажера і тут же вихопив пістолет, приклеєний скотчем до журнального столика. Стефан не злякався, він зберігав самовладання.

– Якщо ти прийшов мене вбити, то треба було це робити відразу. – Крикнув Циклоп і, знявши із запобіжника, наставив пістолет на хлопця, що сидів перед ним.

Лангре з'явився в найпотрібніший момент. Вибивши з ноги двері, він влетів до кімнати і взяв на приціл здоров'яка.

– Кинь пістолет! – Крикнув комісар. – Кидай, або я вистрілю.

Циклоп відпустив рукоять, і зброя повисла в нього на пальці. Стефан підстрибнув з крісла і вихопив пістолет, поки той не зробив дурницю і не натворив чого.

– Я той самий приклад того, як поступати не варто. – Пробурчав одноокий чоловік і підняв руки високо над головою.

Лангре кинув Стажерові кайданки і той, зайшовши зі спини, закував Циклопа і посадив назад на стілець.

– Ти казав у мене на тебе нічого немає, а ось тепер – є. І незаконне зберігання зброї, і напад на поліцейського. Непоганий врожай.

План Стажера спрацював і тепер він насолоджувався перемогою. Він відразу розслабився і випробовував навіть деяку гордість перед Лангре, що зміг впоратися з цією роллю, тепер розговорити Циклопа буде зовсім просто.

– Цінності, як відбитки пальців, в кожного свої. – Заговорив Лангре, підійшовши ближче до нападаючого. – Твоя цінність – це життя, раз ти відразу кинувся за пістолетом. Я думав, буде щось оригинальніше.

– Ніколи не грайте зі мною. Ви поліцейські не краще нас. Так само обманюєте, вбиваєте і маніпулюєте.

– Ми граємо за вашими правилами. – Відповів йому комісар. – Ви ж наші правила порушуєте.

– І погодься, граємо ми краще за вас. – Додав Стажер до слів свого напарника і потягнув електронну цигарку.

– Палити шкідливо. – Спробував з сарказмом сказати Циклоп.

– Таким, як ти, бути шкідливо. А я – просто палю. – Стефан набрав повні легені пару і випустив їх прямо в бік Циклопа.

Лангре теж дістав свою пачку і, прочитавши напис: "паління вбиває", запалив і теж додав:

– Невже ніхто не зрозумів, помирають не від цигарок.

Через півгодини, Циклоп вже був готовий розповісти все, що вимагав від нього Лангре. Всі і завжди стають лагідними, якщо на них одягнути кайданки.

– Що ти знаєш про Ніколаса Романова? – Почав допит Лангре.

– Знаю, що він сидів у в'язниці півроку.

– І ти сидів разом з ним. Тому ми зараз у тебе в гостях. Півроку він був там і півроку з ним відбувалися різні речі, я хочу знати які.

– Ви хочете, щоб я доніс вам на нього? Думаєте, я донощик?

Лангре наблизився впритул до нього і взяв за шию.

– Так, але мені плювати на ваші з ним справи на зоні. Ти знаєш, про що я запитую. Ніколас завів там знайомих, і я хочу знати, хто вони.

– Добре. Я розповім вам про Ніколаса і його "кар'єру" у в'язниці, але без деталей. На додаткові питання я відповідати не буду і повторювати двічі теж.

– Домовилися, – сказав Лангре, – але, якщо ти надумаєш жартувати, я зламаю тобі ребра при затриманні.

– Домовилися. – Повторив Циклоп і, витримавши коротку паузу почав розповідь. – Де панує братва, там закон безсилий. В нас інші закони і інші поняття. Кожен, хто потрапляє туди, повинен це затямити. Перший час багато хто потрапляє в різні ситуації від незнання або наївності, але цей хлопець виявився іншим. Він потрапив в наше крило і, як і інші новенькі повинен був пройти бесіду з головним.

– Як співбесіда? – Пожартував Стажер.

– Так, але тільки по – важливіше. Все залежить від того, як ти себе поставиш. Якщо покажеш себе слабаком, об тебе будуть ноги витирати, а якщо сильно зухвалим, то без зубів залишишся. Поважають тих, хто шанує поняття і шанованих людей.

– Давай ближче до справи! – Підганяв його Лангре. – Твоя тюремна романтика нехай залишиться при тобі.

Циклоп пирхнув і кивнув головою. Знову він почував себе на допиті і знову поліція смикає за свої ниточки, примушуючи його танцювати.

– Загалом, новенького приводять в окрему камеру, і головний ставить питання типу : "Хто такий"?, "За що сів"? Після чого його промацують, запитуючи, яке місце він хоче займати у в'язниці, чи готовий підтримувати бунт, чи є в нього домовленості з поліцією і так далі. Звичайно ж, всі відповідають те, що хоче почути Васо.

– Васо? – Перервав розповідь Стажер.

– Так. Він злодій в законі. Все проходить крізь нього, і всі намагаються йому догодити. Ніколас пройшов "співбесіду" без проблем, і Васо особисто за ним наглядав. Я не знаю, про що вони базікали, але явно Ніколас був посвячений в якісь його справи.

– Романов і справді вміє заводити друзів. Здається, що він і на безлюдному острові знайде собі союзників серед черепах і ящерок.

– Швидше він шукав не союзників, а сходи вгору. Якось він сказав мені: "Якщо беззаконня не можна зупинити – його треба очолити". Я тоді не зрозумів, про що він говорив, але зараз…

– Що було далі? – Знову підганяв його комісар.

– Ніколас легко знаходив спільну мову з кожним, і міг допомогти в будь – якій ситуації. До його думки прислухалися, і він отримав прізвисько "Цар". В якийсь момент у Васо були проблеми, і Ніколас зміг за кілька хвилин вирішити всю ситуацію. На моїх очах, цей хлопець водив сірником по землі, зображуючи певну схему, після чого, його трохи на руках не носили. Я б сказав, що він мудрий не по своїх роках.

– Ще коротше! – Лангре квапив Циклопа доки той ходив по колу. Він умів заговорювати зуби, але Лангре цього дуже не любив. Йому потрібна інформація, і чим вона простіша – тим краще.

– Якщо ще коротше, то Васо завинив перед іншими злодіями в законі. Чи то не захотів ділитися, чи то ще що. За цей проступок, його раскороновали. Звичайно ж, він захотів повернути своє положення, а для цього треба було зробити багато чого. Такий шанс з'явився, коли у в'язниці почалися проблеми з начальником.