Читати книгу - "Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер"

Від цих думок погано стає. Перед очима знову та картина в кабінеті Даміра виникає, коли вони обіймалися. Через що всі мої мрії про щасливий шлюб вмить зруйновані були.

Але я беру себе в руки. Не показую жодної емоції.

— Евеліно, коли підростеш і заміж вийдеш, зрозумієш, що неважливо, де чиї речі лежать, адже коли від пристрасті згораєш, згодиться і стіл обідній, і басейн. А тепер, будь добра, зав’язуй ці розмови й не псуй мені апетит.

Евеліна різко схоплюється зі свого місця, хапає сумочку. Незадоволена тим, як повернулася наша розмова.

— Я йду геть, а в цьому будинку мені явно не раді. На твоїй совісті буде крах нашої родини! Сподіваюся, у тебе ще залишилося сумління.

Я дар мови втрачаю від такого нахабства. Це псує мій настрій на весь день. Плакати хочеться. Адже сестра ж. Чому в мене не може бути звичайної нормальної сім’ї? Де всі підтримують одне одного й не боїшся удару в спину.

Обіцяю собі, що мій малюк ростиме в інших умовах. І якщо мені доведеться ховати його весь час і тримати якомога далі від сім’ї — я це зроблю.