Читати книгу - "Одного разу в хірургії, Ягода"

Сьогодні я пізнала ще одну сторону Олега і ні капельки не пожаліла про свій зухвалий вчинок .Цієї ночі Олег був і ніжний і пристрасний водночас .Його солодка кара закінчилася лише під ранок .  

Зараз на годиннику перша дня ,а я лежу і милуюся своїм коханим карателем .Тіло віддає легеньким болем ,але це приємний біль ,який нагадує про нічні "солодощі " .

Попри те ,що ця ніч була безсонна я не почуваюся втомленою ,а навпаки бадьорою і готовою до нового дня .

Сьогодні я взяла вихідний і маю йти на прийом до гінеколога.Потрібно здати всі аналізи і пройти огляд і УЗД .І якщо аналізи я не боюся здавати ,то на огляд до жіночого лікаря іти страшнувато .Так ,я лікар і боюся гінекологів .А це все тому ,що у мене був поганий досвід знайомства з таким спеціалістом. 

Попри те ,що я боюся цього огляду на кріслі ,я все одно хочу піти, щоб впевнитися ,що там все добре .Я дуже давно була на такому огляді ,тому потрібно перевіритися для себе.

На прийом я записана до Жанни Василівни - це моя нова колега. Вона прийшла працювати до нашої лікарні  не так давно і зарекомендувала себе як хорошого спеціаліста.Жанна Василівна -   приблизно моя ровесниця , з добрими карими очима і милою посмішкою,від неї віє теплом .Я особисто з нею не знайома ,лише бачила пару разів до того як потрапила в аварію ,тому і не встигла познайомитися  .

Прийом у мене на третю годину ,тому часу не так і багато. Як би мені не хотілося вилазити з коханих обіймів ,але все таки життя змушує .Обережно забираю ведмежу лапу ,яка притиснула мене до гарячого чоловічого тіла і прямую до ванної кімнати робити з Кузі щось схоже на людину .

Через пів годинки я вже сижу за столом і чекаю на свою каву ,яку саме готує мій дорогоцінний чоловік. Він знає мою любов до кави ,тому щоранку мене пригощає .

Олег також сьогодні на роботу не іде,взяв вихідний  ,бо дуже хоче піти зі мною до лікаря . Каже ,що хоче побачити нашого малюка .Я тільки радію  його бажанню. Він мені дуже потрібен поруч у такі моменти .

-малюк ,ти чого?-питає мене беручи за руку ,коли ми їдемо до лікарні ,-я вже декілька разів до тебе звертаюся ,а ти дивишся в одну точку і не відповідаєш.З самого ранку якась смикана ,тебе щось хвилює? Поділися зі мною,мені це важливо ,може я зможу чимось допомогти .

Деколи я заздрю сама собі .Мені дістався найкращий чоловік.Я стала занадто самостійною і не звикла ділитися своїми  проблемами і страхами ,тому про мій страх жіночого лікаря Олег не знає.

-ти зможеш мені допомогти ,якщо просто будеш поруч,-швидко цьомкаю його у губи і продовжую,-річ у тім,що я боюся гінекологів .Я  не боюся  всіх лікарів ,бо і сама лікар, але саме гінекологів боюся до трусячки в колінах .Колись давно,ще в підлітковому віці ,мама повела мене на перший огляд до не надто приємної жіночки ,яка зробила мені страх до людей цієї професії. І тому я боюся сьогоднішнього огляду ,-я закінчила розповідь і опустила погляд на тремтячі руки на моїх колінах .

-якщо тобі буде краще,коли я буду поруч ,то я готовий ходити з тобою на кожний огляд ,-від піднімає пальцями моє підборіддя так ,щоб я дивилася у його прекрасні очі кольору моря ,-тільки давай ти не будеш так хвилюватися .Я  впевнений , що Жанна Василівна не зробить тобі боляче .Все буде добре . Я завжди буду поруч і ось так триматиму твою тремтячу долоньку у своїй ,-одразу демонструє.

Відчуття його теплої руки дає мені впевненість і страх трохи відступає,але лише до того моменту,поки ми не наближаємося до заповітного кабінету.Я мимоволі стискаю руку Олега сильніше ,а він  цілує мене в скроню і ми заходимо .

Першою на очі потрапляє гарна жінка моїх років - Жанна Василівна .

-добрий день ,Ви Вікторія Завгородня ,-питає медсестра .У відповідь я лише киваю і вже свердлю поглядом шторку  за якою знаходиться крісло для огляду.Я вказала прізвище Олега ,хоч ми ще не розписалися .Мені здається ,його прізвище пасує до мого імені.

Ми ще трохи поговорили з моїм гінекологом про мій стан і скарги .

-тоді давайте розпочнемо огляд ,-сказала моя лікар ,а в мене навіть мурашки ожили і побігли по тілу .

-я поруч ,не хвилюйся ,все буде добре.Якщо тобі буде страшно просто стискай мою руку, добре? - Олег прошепотів мені на вушко і легенько поцілував у губи. Я лише кивнула йому у відповідь.

Огляд тривав не довго і боляче також не було.  Виявляється , боятися не було чого ,але мій мозок думав інакше .Олег всяко показував ,що він поруч : цілував пальчики ,спітнілу долоньку , обережно стискав мою руку .Я йому дуже вдячна за те ,що був поруч .

-ну що ж ,тут все прекрасно .Тепер ідемо на УЗД .