Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

Ми дружно похрумтіли печивом.

— Лія, це ж твій улюблений сік, — зауважила одна з близнючок Тіна.

— Так, ми запам'ятали, — підтвердила Ріна, — куратор щоправда сам приніс смаколики. Але все дуже смачно.

— Мені так незручно, що я не додумалася солодощів принести.

— О, не хвилюйтеся Рінвер, — сказав куратор з посмішкою, я вперше бачу його усміхненим і це мене спантеличує. — Пийте сік, а то печиво сухувате попалося.

— Мені потім захочеться вийти.

— Що ж робити, випущу. Уже не моя буде турбота ваше навчання.

Я тільки посміхнулася. Але сік, хоча був і мій улюблений мікс фруктів, здався з гірчинкою. А після, почала заняття з азів магії. За кілька хвилин у мене живіт заболів і мені дуже захотілося в кімнату усамітнення.

— Можна? — запитала у викладача.

— Іди.

А в туалеті живіт так сильно заболів, що я думала, у мене щось прорветься всередині. Не доречно згадався фільм жахів, який дивилася в минулому світі. Тоді в героїв із живота виривався монстр. Ось я відчула себе в цьому фільмі. Я була готова закричати.

Водночас в академії, Алекса теж скрутило від болю. І він упав на підлогу в коридорі, коли йшов до аудиторії. Його друзі підбігли до нього, й інші однокурсники обступили його. Хлопець відчував, як його всередині скручує, а за кілька миттєвостей зрозумів, що це не його біль. Він побачив світ моїми очима, відчув мій біль і мій страх та нерозуміння, що відбувається.

— Ось ти, де кошеня, — почув він глузливе від мого куратора.

"Перетворюйся Лія і біжи!" — крикнув він мені подумки.

Я відчула його посил, але варто було почати перетворення, скрутило болем у рази сильнішим. Алекс потягнувся до мене і забрав увесь біль собі. Він ледь тримався, щоб не кричати. Одногрупники не знали, як йому допомогти, і щойно хотіли підхопити на руки й нести до цілителя, підійшов чоловік, що вже пропонував йому кар'єру й наполягав на одруженні хлопця найближчим часом. Він сказав йому так, що почув тільки Алекс:

— Я можу допомогти тобі розірвати цей порочний зв'язок. Інакше ти й далі відчуватимеш її біль. А коли малятко виросте, якщо виросте, то відчуватиме твій біль як свій.

— Ідіть лісом, — проричав мій друг, — я за неї вб'ю будь-кого.

А я тим часом, користуючись тим, що не відчуваю болю, перетворилася і змогла вислизнути від кинджала. У шоці дивлюся на куратора, який усміхається задоволено і тримає інкрустований камінням короткий кинджал.

— О, це цікавий артефакт. Він не тільки тебе вб'є кошеня, а й забере твою енергію. І звідси ти вже не вийдеш. Шкода, зілля перестало діяти. Але коли тебе знайдуть, нічого не виявлять, буде, просто серцева недостатність. Ця зброя не залишить сліду.

Перетворилася назад і заклинанням, банально знесла двері й просто втекла. А чоловік застиг у шоці.

— Мене не попереджали, що в неї магія повністю розкрилася... Треба доповісти.

Відбігши, зрозуміла, що дурість зробила. Повернулася і запустила в колишнього куратора присипляюче заклинання і накинула на нього закляття, що відводить погляд. Біль знову почав проявлятися. Я зателефонувала мамі:

— Мамо, мене чимось отруїли, це був куратор. Він спробував мене вбити, коли я вийшла в туалет. Біль на кілька секунд зник, але зараз знову повертається.

— Тільки, ти щось їла?

— Усі в класі. Він сказав, що нічого не знайдуть, коли знайдуть мій труп. Я його приспала і накинула відведення очей.

— Слевітуй його в кабінку і ще раз запусти присипляючим. Кабінку заблокуй і накинь на неї відведення очей теж. Я вже вибігаю, походу зателефоную батькові й дідові.

Зробила те, що сказала мама і навіть двері я змогла відновити. А потім сповзла по стінці в туалеті. Першими в нього зайшли хлопчаки. Біль був, але я зрозуміла, чому відчуваю не повністю.

"Спасибі Алекс, ти врятував мені життя".

Відчула відповідну теплоту.

— Гей, Ліє! — крикнув Тім, слідом за ним влетіли інші хлопці та дівчата. — Що з тобою?

— Отруїлася, — сказала ледь чутно.

— Розійшлися! — крикнула мама.

Вона підлетіла до мене зі своїм колегою і швидко стали діагностувати.

— Сильна отрута, саме для перевертнів. Хтось зі знанням справи підмішував.

— Частування сьогодні були від куратора, — пискнула Ріна — ми всі їли!

— Але вас врятувало, що ви просто маги і без внутрішнього звіра. Діти, вийдіть, не заважайте. Маїта, допоможи їй піднятися. Залишки виведемо найпростішим способом. Потім дамо класичний антидот. Це дасть час. Дітвора, частування ще залишилося?

— Трохи соку в пляшці та два печива, Лія недоїла.

— Убік! — впізнала голос батька — Де ця падаль?

Я рукою показала батькові. Він виставив дітей ще раз, розблокував кабінку і дістав куратора. Цілитель надав мені першу допомогу і призупинив поширення отрути. Пішов досліджувати самого куратора, а потім і його особисті речі на предмет отрути чи антидоту. Нічого не знайшов. Директор, коли дізнався про те, що трапилося, знепритомнів із серцевим нападом.

— Та ви знущаєтеся?! Маїта, їдьте швидко, я його реанімую і приїду слідом. І секретар, викличте батьків, у дітей сьогодні уроків більше не буде. І відчуваю найближчі дні теж.

У лікарні довелося провести два нудотних дні. Алекс дзвонив щодня, разів по п'ять. Чим піднімав настрій і підбадьорював мене.

— Ти б бачила, як його скрутило в академії! А виявляється, це він від тебе перетягнув. Ти взагалі як, котя? — його друзі взяли моду називати мене котя.

— Краще, але ще нудить і на печиво з соком я дивитися тепер не можу. Алекс, я бачила те, що відбувається твоїми очима, хоч і небагато.

— А я твоїми, — сказав він з усмішкою. — А той хмирь виявився зараженим і його заарештували. Але хвостом чую, не останній він. Як тільки пробралися?!