Читати книгу - "Несподівані перетворення. , Галіція Мідвест"

– Що сталося? – вирвалося у Галі, і вона подумки вилаяла себе за нечутливість.

– Я його ррррроздеррр, – сумно прогарчав пʼяний переверетень. – Чи маєте ви досвід роздертого на криваві шмаття кохання свого життя, княгине? – замислене спитав Ругару, втупивши свої жовті очі, наповнені болем, у спорожнілий рокс.

– Ні, такого досвіду, на щастя, не маю, – Галя наважилася покласти свою руку на волохату лапу стражденного вовкулаки. – Ви хочете знайти ту магічку? – здогадалася вона.

– Так. Я зібрав усі чутки про цю забуту, ганебну для мого роду історію, дослідивши увесь мій родовід. Я знайшов той портал: одна місцева чаклунка погодилась його відкрити, але мені для цього довелося перегризти усіх її ворогів. Я рік винюхував сліди тієї відьми з вашого краю у тому порталі, але усі сліди губилися, бо колись таємничий портал перетворився на прохідний двір, яким швендяли контрабандисти з різних світів: вампіри, перевертні, леприкони, відьми, гноми. Корупція відкриває усі двері. Quid pro quo.

  Ругару вже знову хотів замовити черговий коктейль, але Галя мʼяко його зупинила.

– То що трапилося далі? – зацікавлено спитала вона.

– Недавно я тусив на фестивалі Midsummer у Швеції. Я випадково почув розмову місцевих переверетнів. Вовкулаки гутарили про контрольовані неагресивні рекреаційні перетворення за допомогою якихось неліцензованих пігулок, які вони контрабандою дістали з Шотландії. З ними була чорнява жінка, яка пахла, як ви, княгине – чорною землею, стиглим житом, болем, – в ній було багато болю та страждань розбитого серця і провини. Запах провини дуже гіркий, – сумно додав він. – Я вже так налигався шотландського місячного сяйва і шведських магічних грибів, що й третини слів не розумів, але гострий вовчий слух мене не зрадив, коли один з переверетнів представив її друзям – Меріголд МакЧур. Її звали Меріголд МакЧур.

– То ви її знайшли?– з надією спитала Галя.

– Ні. Наступного дня я страждав від інтоксикаціі, а ввечері знову напивався до нестями. Я хотів забути те, що сталося, я не відчував жодних запахів, окрім гострої гіркоти. Вважав, що мені то примарилося. На повню минулого місяця я повернувся до порталу, який несподівано був пронизаний вашим запахом. І я взяв слід. Я хочу запропонувати вам угоду, княгине, – вовкулака виглядав геть тверезим і вишкірив у посмішці гострі зуби.

– Яку саме?

– Ви допоможете мені знайти Меріголд МакЧур, а я попіклуюся про вашу безпеку у цьому місті, бо гнилий сморід істот, що слідкують за вами, дуже мені лоскоче носа.

– Я тут у справах необхідних для мого існування, – рішуче сказала Галя, – а також для існування багатьох магічних істот мого світу.

– То я думаю, що ми дійдемо згоди, бо ваша землячка може погодитися і вам допомогти, – впевнено відповів Ругару.

– Чому ви вирішили, що вона погодиться на зустріч зі мною?

– Вона також мала чистий запах шляхетності, як і ви. Ваш вид має схильність встановлювати справедливість і захищати скривджених, він також не терпить невиправданої жорстокості до інщих видів. Такий концентрований запах людяності, який важко забути, коли хоч раз занюхаєш. Чи приймаєте мою угоду?

– Мені знадобиться час, – відповіла Галя. – Спочатку я вирішу свої справи у вашому світі.

Вона вирішила не розповідати містерові Ругару справжню ціль свого перебування у Новому Орлеані.

– Ви маєте час.

– Ось так просто ви мені довірятимете? – щиро здивувалася дівчина.

– Шляхетність не дозволить вам вчинити дії, що призведуть до репутаційних втрат, – запевнив Либідь нетверезий філософ Вовкулака. – В мене величезний життєвий досвід. Він мені підказує, що ви виконаєте свою обіцянку і влаштуєте мені зустріч з Меріголд МакЧур.

– Але я не матиму відповідальності за наслідки вашої зустрічі, чи не так?

– В жодному разі. У вашу компетенцію не входить домовитися з нею про подальше бачення мого нетрадиційного вовкулачого життя. Приймаєте угоду, княгине?

– Приймаю, – відповіла Галя, не уявляючи собі, на яку авантюру вона щойно погодилась.

– Один утилізаційний момент, який би я хотів уточнити. Як я маю покарати ваших переслідувачів?

Галя на секунду замислилася.

– У Шпаринних Злиднів дуже бліда, товста, загадкова душевна шкіра. Якщо не гидуєте, то можете зробити собі нову пару взуття на замовлення, але знайдіть доброго майстра, бо злиденний сморід токсичний і може турбувати ваш чутливий ніс.

Містер Ругару хижо вишкірився, проводжаючи поглядом Либідь, яка вирушила до масивних дверей.

– Шляхетна, як я і думав, – задоволено додав він, розглядаючи свої блискучі туфлі з крокодилової шкіри.