Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Голова Мінотавра 📚 - Українською

Читати книгу - "Голова Мінотавра"

229
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Голова Мінотавра" автора Марек Краєвський. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 73
Перейти на сторінку:
пропонує ролі в шкільних виставах. На мою думку, це шкодить Риті, бо відволікає її від навчання й важливіших речей. Іще більша шкода може полягати в тому, що Рита, здається, потай закохана в учителя Каспшака. Вони часто розмовляють на перервах і, звісно, усі дівчата це коментують. З повагою, Ядвіґа Вайхендлер».

Змучений Попельський сів у фотелі біля годинника. Сірі смуги диму пливли попід люстрою. Від розжареної печі йшло тепло. Обидва поліцейські були втомлені й почувалися, наче пристрасні картярі після нічної гри, які навіть не підозрюють, що почався новий день, продовжуючи сидіти за заслоненими шторами. Попельський розстебнув два ґудзики на сорочці й долонею втер піт з голови. Мокк обвіювався газетою.

— Відчиніть-бо вікно, любий пане, — сказав він, — бо ми тут задихнемося від спеки.

Попельський зняв гачок на кватирці й до вітальні увірвалося свіже морозяне повітря. Мокк із радістю відчинив би вікно навстіж, але помітив, що це було неможливо, оскільки всі рами, крім кватирки були ущільнені повстю й заклеєні стрічкою.

— Дозвольте мені підбити підсумки. Спробую також розвіяти ваші побоювання, — мовив Мокк, ласо дивлячись на оселедці. — Ви дуже знервовані. Я чудово розумію ваше занепокоєння через цього красунчика вчителя. Але давайте по черзі. Спершу те, що стосується цієї подруги. Що ж, вона стала донощицею, бо певне, закохалася у вас, про що свідчать деякі фрази із цього листа. Ви собі докоряєте, що збезчестили її? Нічого не поробиш, ви це вже зробили. Дівчина зламала священну дружбу, — у Мокковому голосі вчувалася неприхована іронія, — але завдяки цьому ви можете контролювати дочку. Але вас усе ще мучають докори сумління. Даремно! Ця мала Хедвіґа раніше чи пізніше порушила б якісь принципи! Чому ви нею взагалі переймаєтеся?! Йдеться лише про вашу дочку! Вашу кров!

Виголосивши цю тираду, Мокк гепнув кулаком по столі, аж дзенькнув кавник з рештками кави. Попельському здалося, що поведінка його співрозмовника не була природною, а наперед продуманою й трохи завченою.

— А зараз далі, — продовжував Мокк. — Ви не хочете вести слідство в справі Мінотавра, бо у вас немає на це часу? Я сам бував у подібній ситуації, коли мене найменше обходили серійні вбивства, бо якраз тоді переживав серйозні непорозуміння з моєю першою дружиною. Тому я вас розумію! Ви повинні використовувати весь свій час, аби вберегти доньку від різних Мінотаврів. Звичайно! Але заради Бога! Намагайтеся цьому запобігти! Позбудьтеся будь-яких додаткових і другорядних причин для побоювань, страху через якогось там учителя-спокусника! Просто остудіть його запал, затисніть у лещатах, і доручіть якомусь поліцейському опікуватися вашою дочкою. Такому, котрий, на її захист, не вагаючись, використає зброю або принаймні власні кулаки! А тоді ви із чистим сумлінням і ясним розумом зможете присвятити себе нашій справі… — Мокк завагався. — Але зараз… Мені треба вас про дещо запитати. Пробачте щирість цього запитання… Чи ваші побоювання за доньку випадково не…

У двері вітальні постукали й після гучного «прошу!» Попельського на порозі з’явилася струнка постать Рити, котра в п’ятницю саме о цій порі закінчувала уроки. Це був передостанній день у гімназії перед зимовими канікулами. Під розстебнутим пальтом видніла темно-синя гімназійна форма з білим матроським коміром, а чорне волосся ховалося під теплим беретом. Одне пасмо вибилося назовні й закучерявилося на рум’яній від морозу щоці. Рита була гарна, наскільки може бути гарною дівчина, яка не в стані приховати суперечливих почуттів, що охоплювали її одночасно: радості від закінчення семестру в гімназії, здивування від присутності Мокка й легкого переляку, викликаного похмурим виразом батькового обличчя. Вона пролебеділа: «Перепрошую» — і зникла в передпокої. Мокк утупився у двері, які вона за собою зачинила.

— От бачите, — угледівши доньку, Попельський ураз прояснів, — як я її виховав? Доросла панна, а втікає, наче лань, замість того, щоб ґречно відрекомендуватися! Ну, та закінчімо нашу розмову, а тоді я вас познайомлю. Ви хотіли щось сказати про те, що для батьків їхні діти завжди найкращі…

— Ні, нічого… — Мокк насупився, немов замислюючись над чимось. — Тобто… Я хотів сказати, що чудово розумію, чому ви так непокоїтеся через доньку. Чудово. І все-таки! Повернімося до суті справи. А найважливіше те, що я пропоную вам спілку, «Попельський і Мокк». Лише ми вдвох. Та спершу ви повинні позбутися будь-яких побоювань про доньку. Ось це найголовніше.

— Гаразд, — твердо промовив Попельський. — Але я робитиму це по-своєму. По-лицарськи! Без жодних лещат! Цей учитель — шанована людина, викладач гімназії! Я зроблю це, а ви, пане Мокку, придивитеся до моїх методів, і я доведу вам, що вони кращі, аніж насильство!

— Гаразд, — Мокк зітхнув. — Але якщо ваші методи виявляться неефективними, ви мені ставите горілку, домовились?

— Домовились, — машинально відповів Попельський.

— Ну, то що? Як щодо фірми «Попельський і Мокк»?

Німець простягнув йому праву руку. Комісар повагався й прийняв рішення, керуючись виключно інтуїцією. Якби він комусь розповів, що переконало його приєднатися до цієї незвичайної спілки, це викликало б сміх. Це був Мокків перстень-печатка, прикрашений, як і його власний, оніксом. Ми належимо до одного клубу, подумав Попельський, пригадавши собі сцену в потязі, коли вони щойно познайомилися. До клубу любителів античності й жіночого тіла. «Люблю членів цього клубу», — сказала тоді Блонді.

— Попельський і Мокк, — мовив комісар, простягаючи йому руку. — Це теж звучить гарно. Ямб і анапест, якщо не помиляюся. А зараз я познайомлю вас із моєю донькою.

Попельський вийшов, а Мокк підхопив одного оселедця з яйцем ложечкою й жадібно проковтнув його, а тоді відкусив шматок булочки. Потому підвівся, критично глянув на власне відображення в засклених дверцятах книжкової шафи й добряче втягнув живіт.

Львів, п’ятниця 29 січня 1937 року,

четверта година пополудні

Учитель Каспшак перевіряв у порожній учительській твори на тему «Великої імпровізації» Міцкевича. Це страшенно його дратувало. Він люто сичав і жбурляв зошитами. Невже ці ідіотки, думав вій про своїх учениць, завжди будуть писати таким жахливим стилем, так нестерпно патетично, так вишукано-піднесено! Ось уже півроку я намагаюся вибити з їхніх голів усі дурні звички, яких вони навчилися від цієї старої склеротички Монкос. Про Рея гімназистки писали мовою Рея, а про Міцкевича — мовою Міцкевича! Але я їх відучу від цього! Прочитають декілька Кляйнерових статей і писатимуть таким стилем, як він!

У такі хвилини вчитель пригадував свою магістерську працю про романтичну драму, яку він написав і захистив десять років тому summa cum laude[33] якраз у професора Юліуша Кляйнера. Ці урочисті моменти дозволяли йому пишатися собою й були, як він зрозумів згодом, прелюдією до його блискучої кар’єри.

1 ... 32 33 34 ... 73
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Голова Мінотавра», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Голова Мінотавра"