Читати книгу - "Непрохані"

Половинка, яка дивилася не на нього, а у вікно, за яким бігла геть дорога. Може, вона справді думала, що треба отак пильнувати, і настане мить, коли там з’явиться Медисон з пакетом із супермаркету (бо, як помітив Саймон, вдома харчів не було), і все стане гаразд, і тоді…

— Там хтось іде, — раптом промовила Елісон.

Кроки на ґанку, стукіт у двері. Відчиняти пішов Саймон. За дверима стояв чоловік — високий, у темному пальті. Серйозний вираз обличчя, саме обличчя — невиразне, з нездоровою шкірою.

— Так? — спитав Саймон. Серце важко загупало.

— Дозвольте зайти.

— А ви хто?

— Моє прізвище Шепард.

За спиною Саймона стала Елісон.

— Ви з поліції? — спитала вона.

— Ні, мем. Я — федеральний агент Шепард, Портлендське відділення.

Шепард показав посвідчення, подружжя відступило. Він зайшов усередину, роззирнувся.

— У вас зникла дитина, — промовив він буденним тоном.

Елісон хотіла сказати, що так, зникла, — і раптом почала плакати. Жодний коп не говорив їй цього так прямо й незворушно, і як вона не силкувалася щось відповісти, виходив хіба що шепіт. Саймон узяв її за руку, але від того ридання стали тільки дужчі. Чужинець чекав. Він не намагався нічого сказати, ніяк не хотів їх утішити. Видно було, що йому нудно.

— Коли ви її востаннє бачили? — нарешті спитав він.

— Учора, одразу по обіді,— відповів Саймон.

Чужинець звів на нього очі.

— Ви бачили її на власні очі?

— Hi, мене не було, але…

— Тоді я б хотів почути відповідь від місіс О’Доннел.

Елісон одразу припинила плакати.

— Мій чоловік знає все, що знаю я.

— І це дуже мало, — кивнув чужинець. — Вона просто вийшла і не повернулася?

— Я заснула, і тому…

— Є думки щодо того, куди вона могла піти? У вас є друзі поблизу, родичі, якісь цікаві для неї місця?

— Ми часто сюди їздимо. Усією… усією сім’єю.

Глянувши на Саймона, Елісон побачила, що той теж має шокований вигляд. Отже, їй не здається: агент говорив дивним, недоречно агресивним тоном.

— Чи знайома Медисон з Ніком Ґолсоном?

Елісон заклякла на місці.

— З ким? — перепитав Саймон, не розуміючи, про кого йдеться.

— З коханцем вашої дружини.

Саймон зблід. Потім мовчки розвернувся і вийшов геть. Елісон почула його кроки на сходах.

Вона думала, що гірше вже нікуди, — але стало гірше.

— Я ніколи… — почала вона. — Скажіть, звідки ви…

Шепард незворушно дивився на неї.

— Чи ваша дочка з ним знайома? — повторив він.

Елісон квапливо захитала головою.

— Чи знає Ґолсон, що ви маєте дитину, доньку? Чи він цікавився нею?

— Ні, звісно, ні. Тобто він знає, що я маю доньку… але до чого тут це?

— Сподіваюся, ні до чого, і ваше особисто життя мене цікавить рівно настільки, наскільки це стосується безпеки Медисон.

Шепард вийняв з кишені візитівку — білу й голу, з іменем «Ричард Шепард» і телефоном на зворотному боці.

— Якщо вона повернеться, зателефонуйте мені з мобільного. Якщо спадуть на думку місця, куди вона могла піти, навіть малоймовірні, теж негайно телефонуйте. Винятково з мобільного. І негайно — зрозуміли?

Не чекаючи на відповідь, він пішов геть.

Елісон лишилася розгублено стояти посеред кухні, в якій стільки готувала, сміялася, навіть кохалася колись. Кухня потребувала ремонту. Аж дивно, що вона про це подумала в такий момент. За вікном чужинець перетнув двір, сів у машину, запарковану край дороги, і швидко поїхав геть.

Потім Елісон подивилася на Саймона: чоловік сидів на траві з іншого боку двору, сховавши обличчя у долонях, — і подумала, що, може, найпростішим рішенням тепер буде вкоротити собі віку.

Минуло хвилин двадцять, і в будинок зайшли двоє місцевих копів. Вони мовчали, але було ясно, що нічого копи не знайшли. Елісон розповіла їм про федерала. Поліцейські, здається, здивувалися. Звісно, вони повідомили в ФБР, але ніхто не чекав федералів аж так швидко. Розпитавши її про того Шепарда детальніше, копи виявили, що той не відрекомендувався за формою, і це теж здалося їм дивним. Елісон показала їм візитівку, копи набрали вказаний там номер. Відповіді не було.

Тоді копи заметушилися, швидко розпитали її про машину того федерала, про самого чужинця, почали роздавати інструкції по раціям.

Елісон натомість вийшла надвір, щоб поговорити з Саймоном — але чоловіка там вже не було. Вона вибігла на дорогу і побачила, що той іде в напрямку Кеннон-Біч і вже відійшов досить далеко. Елісон пішла за ним.

Потім побігла.

Наді мною стояв якийсь здоровило — і це було перше, що я