Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » В тіні янгола смерті 📚 - Українською

Читати книгу - "В тіні янгола смерті"

264
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "В тіні янгола смерті" автора Тарас Завітайло. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 49
Перейти на сторінку:

Слідом зайшли Богдан і баба.

— Що?! — заревів перевертень.

— Йой! — зойкнула відьма і схопилася за серце.

Брати відразу обернулися на потвор, і Богдан, вмить зібравшись та напружившись, вже приготувався був кинутися на непроханих гостей, але Никодим випередив його: навіть не випускаючи з правої руки хліб із салом, спритно метнув лівою топір, і той глибоко врізався між очей перевертня. Перевертень глухо звалився на підлогу і конвульсивно засмикав кінцівками. Стара відьма хутко заскочила за спину другого сина, але пролунав постріл, і срібна куля продірявила груди Івана. Він похитнувся й упав, знову набувши людської подоби. Бородавка опустив пістоль, а баба кинулася до виходу.

— Не руш, стара! — крикнув Коник, натягуючи тятиву лука. — М-м-м-уб’ю!

— Іди-но сюди, відьмо, — казав Андрій і поманив Пестину пальцем.

Відьма зрозуміла, що діватися їй нікуди, і, розридавшись, упала на коліна.

— Ой, синочки мої! Соколики! — запричитала. — Не вберегла я вас! Як же мені тепер без вас жити!

Козаки байдуже слухали відьму.

— Вони ж вас відпустити хотіли-и-и! — завила вона.

— Ми характерники, — спокійно сказав Бородавка, і баба відразу замовкла. Вона уся вимазалася кров’ю, що струмувала з грудей непутящого сина.

— А з нею що робити? — Андрій глянув на Степана.

— Гріх на душу брати не бажаю, — відповів той. — Сама скоро здохне.

Відьма з лютою ненавистю дивилася на козаків.

— Характерники… — прошипіла вона. — Чоловіка відняли, тепер і дітей!

— Туди їм і дорога! — холодно кинув Коник.

— Це вже точно, — погодився Никодим. — Гайда звідси, хлопці, надворі переночуємо, а відьму зачинимо, щоб чогось нам не вчинила.

Козаки і Коник кивнули. Відьма сиділа непорушно, поки ті виходили.

— Василь до вас добереться, — прошипіла вона їм услід, але ніхто не звернув на це уваги.

Андрій виходив останнім, і він уже переступав поріг, як раптом відьма схопила тесак, що валявся на підлозі, і кинулася на козака. Але Андрій ґав не ловив: гримнув постріл, і куля рознесла відьмі голову.

— Тьху! — сплюнув козак. — Жила, як собака, і здохла, як собака.

Козак сховав пістоля і вийшов з землянки.

Ліворуч від дверей лежала величезна купа хмизу, і козаки тут-таки, неподалік від землянки, розклали багаття.

— От тварюки! — обурено говорив Бородавка. — Це ж скільки народу зі світу звели!

Андрій кивнув і спитав:

— А ти дійсно знав тих характерників?

— Знав, — відповів Степан. — Славні козаки були, царство їм небесне! Я з ними за панібрата був. Я гадав, ти чув про них?

Андрій підкинув у багаття хмизу.

— Чуть-то чув, але мало.

— Я тоді ще зовсім молодим був. Тільки на Січ прийшов, а вони вже в пошані були серед козаків. Охрім Чуб такий дебелий козарлюга був, що гай-гай! Рівних йому на Січі не було! Підкови одною рукою гнув! А до Стецька Замогильного сам кошовий прислухався, такий мудрий чоловік був! А скільки погані всякої зі світу звели! О-о-о!

Очі Андрія спалахнули вогниками цікавості.

— Розкажи, Степане.

Коник з Никодимом і собі підсіли ближче, нагостривши вуха.

— А що! Розкажу, слухайте.

Старий характерник забив люльку і закурив.

— Розкажу я вам історію, як Чуб і Замогильний натрапили на кубло анциболота. Давно це було, і розповідав мені сам Стецько. Вийшли якось Охрім і Стецько на каюку в Луг ятері ставити, і зайшли так далеко, де зроду-віку жоден козак не бував. Дичини кругом! Нетрі непролазні, очерети височенні, що й неба не видно! Зайшли вони в протоку і давай ятері лаштувати. Аж раптом бачать — острів і очерет прим’ятий. «Справа нечиста!» — сказав Стецько, і Охрім направив човен до острова.

— Ну і?.. — Никодим, як завжди, не стримався.

— Не перебивай, — стусонув його ліктем Коник.

— Вийшли вони на берег, — продовжив Бородавка, — дивляться — кубло з лози сплетене, а в ньому — хто ви думаєте?

— Ну, анциболот, ясно хто, — сказав Андрій.

— А от і ні! — вигукнув Бородавка. — Анциболотики! Цілий виводок. Штук десять. Та так і тягнуться до козаків! Пащі порозкривали і клешнями клацають. Дістали козаки шаблі і давай погань «хрестити». Усіх перебили! «А що, Стецьку, — сказав тоді Чуб, — зачекаємо ненька?» — «Зачекаємо, брате! Як не зачекати!»

А були в козаків мотузки, ну й понаплітали вони арканів. Засіли неподалік від того місця, де анциболот на берег вилазить, — один справа, другий зліва, — та петлі розклали. Сидять, чекають, вже й стемніло. Аж раптом чують — анциболот хлюпочеться… Тут вони його й побачили! Анциболот тяг своїм діточкам

1 ... 32 33 34 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В тіні янгола смерті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "В тіні янгола смерті"