Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Що і казати, Один цей бранець перемоги вартий. Велінням долі Твоє життя в моїй, Фернандо, волі. Жду шпагу конче, Бо я – король!

З’являється Мулей.

Мулей

Що бачать мої очі!

Дон Фернандо

Тобі, королю, Я одному вручаю шпагу й долю.

З’являється дон Енріке.

Дон Енріке

Брат у полоні!

Дон Фернандо

Облиш ці побивання недостойні. Усе даремне: Нас доля нині відцуралась, певне.

Король

Твій брат віднині В моїх руках, і сповнений гордині, Я міг би страту Страшну твоєму вигадати брату, Але у вбивстві Не бачу я ніякої користі. Живі інфанти Скоріше можуть у пригоді стати. Гадаю, варто Заручником залишити Фернандо. Тобі ж, Енріке, Завдання нині випало велике. Вертайся знову До Лісабона й там мою умову Скоріше доведи до Едуарда: Сеута буде викупом за брата! Фернандо, нині До Феса ми поїхати повинні З тобою разом.

Дон Фернандо

О Небо, будь моїм дороговказом!

Мулей