Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Янові скарби 📚 - Українською

Читати книгу - "Янові скарби"

289
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Янові скарби" автора Роджер Пілкінгтон. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 58
Перейти на сторінку:
буя біля Ньївпортської мілини — це дві милі назад — і чекайте там до дванадцятої години.

Пітер глянув уперед. На березі раз у раз появлялися білі димки, і в морі там, де падали снаряди, здіймалися вгору фонтани води. Нараз Пітер придумав вихід.

— А що як ми підемо поза три мильною зоною?[13] — вигукнув він. — Тоді ви нас не зупините?

У відповідь їм дали зрозуміти, що з ними не жартують. З торпедного катера пролунав постріл, і снаряд упав у воду ярдів за сто перед носом «Норця». Діти аж підскочили з несподіванки.

— Ну, гаразд, — заволав Пітер. — Ми зупинимось. — Він витяг білу хустинку і помахав нею. Весь екіпаж «Норця» розсміявся, зареготали й бельгійці. Пітер неохоче повернув штурвал і повів катер назад до буя, що бовванів вдалині.

— Хай хтось спустить якір, — наказав Пітер, коли підішли до великого буя. — Он там, біля берега, вже видно — починається сильний відплив. Якщо ми не станемо на якір — і оком не змигнеш, як нас віднесе назад мало не до самого Кале.

Джіл і Керол пройшли по борту, підняли якір і перекинули його у воду. Ланцюг швидко побіг по кнехту.

— Тепер можна і рибку половити, — сказав Майкл, коли Пітер вимкнув мотор. — І наловити тут усякої-всякої.

Але Пітер і дівчата не звертали на нього уваги — вони стежили за буєм.

— Буй досить швидко рухається, — зауважила Керол.

Пітер щиро розреготався.

— Це ми рухаємось, а не буй! — сказав він і, пройшовши на ніс, перехилився через борт. Якірний ланцюг звисав униз під прямим кутом.

— Ланцюг короткий, не досягає дна, — мовив Пітер. — Нічого не лишається, як підняти якір, а катер тримати на місці з допомогою мотора. Я пущу його на малу швидкість, аби тільки не зносило нас відпливом.

Час минав надзвичайно повільно. Незважаючи на ранню годину, Джіл і Керол скористалися нагодою і подали ленч. Желе Керол дуже всім сподобалося. Їй навіть довелося спуститися в камбуз і приготувати ще одну порцію на завтра. Майкл невтомно, до самозабуття віддався риболовлі, але риба не клювала. Керований Пітером катер повільно описував кола. Джіл і Керол розляглися на палубі й загорали під гарячим сонячним промінням.

Минула десята година, одинадцята.

— Лишилася ще ціла година, — досадливо мовив Пітер.

Відпливна течія була досить сильна, і йому довелося трохи збільшити швидкість, щоб утримати «Норця» на місці. Ніякі судна не показувалися в цьому районі, і Пітер подумав, що їх, певне, заздалегідь попереджено про навчальні стрільби.

Незабаром Пітер почав помічати, що море вже не та спокійне, як було досі. Спочатку водяна гладінь взялася брижами, далі з вражаючою швидкістю брижі перейшли в дрібні хвильки, а коли зліва повіяв бриз, який з кожною хвилиною свіжішав, з'явились і справжні хвилі. Озирнувшись, Пітер побачив темне небо, вкрите хмарами, за якими виднілися вузенькі світлі смужки.

— Краще йдіть у рубку! — гукнув Пітер дівчатам.

Катер незграбно хилився на бік, коли хвилі вдаряли у борт, і Пітер побоювався, щоб Джіл чи Керол не скотилися з палуби в море. Майклові теж довелося кинути рибну ловлю, бо хвилі з силою розбивалися об корму.

— Кепські наші діла, — поскаржилася Джіл. — Ми вже досі були б майже на місці і подорож наша минула б спокійно. Ненавиджу хитавицю!

— Нас не гойдало б так, якби ми рухалися швидко й по прямій, — пояснив Пітер. — Кружляти на одному місці знано гірше. Та ще й вітер дме проти течії. Буде значно легше, коли настане приплив. — Пітер настійно намагався злегковажити цей шторм, хоч насправді він розумів, що погода щомить гіршає.

Хвилин за десять до обіду Пітер не витримав — йому зробилося недобре. Керол хоч і зблідла, але трималася бадьоро, а Джіл і не приховувала, що почуває себе дуже погано. Навіть широко розплющені Майклові очі показували, що він уже зовсім не втішається хитавицею.

— Рушаймо! — категорично мовив Пітер, відкриваючи дросельну заслінку. — Більше ні хвилини не чекатимемо — стріляють там чи не стріляють. Поки підійдемо до стрільбища, буде вже після дванадцятої.

Ніхто не заперечував, навпаки, всі були глибоко вдячні Пітерові, бо коли «Норець» помчав по морю, бортова й кільова хитавиці змінилися якимось новим погойдуванням, яке не так неприємно впливало на шлунок. Пітер вів катер на повній швидкості — близько дев'яти вузлів на годину. Ходовий вітер піднімав могутні сердиті хвилі і гнав їх уздовж берега із швидкістю, що трохи перевищувала швидкість судна. Іноді цілу хвилину «Норець» йшов у западині між двома валами, потім гора води підкрадалася ззаду і високо піднімала корму. Тоді члени команди упиралися ногами в передню стіну стернової рубки, а їхнє судно мчало вперед на гребені морського валу, наче дошка на хвилях прибою. Катер вирівнювався, потім піднімав угору ніс, коли гребінь хвилі прокочувався попід кілем і біг далі, лишаючи «Норця» в западині між двома валами.

— Якби ти міг трохи збільшити швидкість, — сказав Майкл, кинувши оком на величезну хвилю, що насувалася на них ззаду, — то можна було б іти між валами або навіть на гребені валу.

— Катер і так на граничній швидкості, — мовив Пітер, озираючись довкола. — Якщо вітер подужчає, хвилі частіше наздоганятимуть нас, тоді буде ще гірше, ніж зараз.

Попереду вдалині злетіла в небо зелена ракета — сигнал, що навчальні стрільби закінчено. Її випустив торпедній катер і, попрямувавши до берега, швидко зник з очей. У цей час майже по носі «Норця» завиднівся Ньївпортський мол, і Джіл, міцно вхопившись за поручні коло дверей рубки, жадібно поглядала в той бік.

— Чи не краще нам зараз увійти в гавань? — спитала вона.

— Та що ти! — рішуче відказав Майкл. — Цього аж ніяк не можна робити. Бо тоді ті пройдисвіти неодмінно наздоженуть нас.

Пітер глянув на карту.

— Як зазначено на карті, тут і гавані справжньої немає — під час відпливу вона пересихає. Ви

1 ... 32 33 34 ... 58
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янові скарби», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янові скарби"