Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір 📚 - Українською

Читати книгу - "Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Отелло, венеціанський мавр" автора Вільям Шекспір. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 37
Перейти на сторінку:
class="p1" style="">Я так і думала тоді... Себе

Убила б з горя! О, яка мерзота!

 

Яго

Ти з глузду з’їхала? Іди додому!

 

Емілія

Синьйори добрі, дайте говорити!

Покірна я йому, та не тепер...

Я, може, й не вернусь додому, Яго.

 

Отелло

Ой! Ой! Ой!

(Падаючи на ліжко)

 

Емілія

Так. Тепер лежи і плач,

Бо ти убив невинність найчистішу,

Що будь-коли дивилася на світ.

 

Отелло

(підводячись)

О ні, вона була безчесна! Дядьку!

Я мало знаю вас... ах, ось лежить

Небога ваша... Руки ці і справді

Їй дихання спинили нагло в грудях...

Я знаю, вчинок мій жорстокий ніби

Й огидний!

 

Граціано

О нещасна Дездемоно!

Це добре, що помер твій бідний батько.

Йому твій шлюб прискорив смерть, і горе

Порвало нитку літ його похилих.

Якби він був живий тепер, то вдався б

У розпач він; прокльонами від себе

Прогнав би ангела свого навіки

І душу засудив би на погибель!

 

Отелло

Так, це жахливо! Тільки ж Яго знає,

Що з Кассіо вона, забувши сором,

Не менш як тисячу разів пускалась

На те огидне і безчесне діло...

Признався Кассіо; і в нагороду

Вона йому за всі труди любовні

Мій перший подарунок віддала!

Що сам на знак пошани і кохання

Подарував, те в Кассіо я бачив,-

То хустка, що її мій батько дав

Колись на згадку матері моїй.

 

Емілія

О небо! О святі небесні сили!

 

Яго

Замовкни!

 

Емілія

Рветься!.. Ой, на волю рветься!..

Мені замовкнути? О ні! Нізащо!

Я говоритиму, як вільний вітер!

Хай небо, й люди, і чорти, і все,

Нехай усе повстане проти мене -

Я буду говорити!

 

Яго

Схаменися!

Іди додому!

 

Емілія

Не піду!

 

Яго видобуває меча.

 

Граціано

О сором!

З мечем на жінку!

 

Емілія

Нерозумний мавре!

Ту хустку, що згадав ти, я знайшла

І чоловікові дала, бо він

Так часто й наполегливо просив

(Багато більш, ніж та дрібниця варта),

Щоб я її для нього вкрала.

 

Яго

Ти!

Паскудне стерво!

 

Емілія

Кассіо вона

Дала ту хустку?.. Ні! То я знайшла

І мужеві своєму віддала...

 

Яго

Ти брешеш, погань!

 

Емілія

Ні! Я не брешу!

Клянуся небом! Ні, мої синьйори!

О йолоп кровожерний! Що й робив би

Із жінкою хорошою цей дурень?

 

Отелло

Невже громи на небі лиш для того,

Щоб в час грози гриміти! Нечестивцю!

 

Отелло кидається на Яго, але Монтано відбирає в нього зброю. Яго ззаду заколює дружину й вибігає.

 

Граціано

Упала... Він убив свою дружину!

 

Емілія

Так, так... Прошу вас, покладіть мене

Найближче до синьйори...

 

Граціано

Втік! Але

Убив свою дружину.

 

Монтано

Нечуваний мерзотник! Заберіть

Цього меча, що відібрав я в мавра.

На дверях станьте, стережіть його;

Не випускайте - вбийте краще. Я ж

Біжу за ланцем тим.

 

Виходять усі, крім Отелло й Емілії.

 

Отелло

Із рук моїх

Меча забрав якийсь хлопчак нікчемний!

Але й навіщо б довше честь жила,

Ніж чесність?.. Хай же гине все!

 

Емілія

Синьйоро,

Що віщувала пісня про вербу?

Чи чуєш ти мене? Я - наче лебідь -

Із піснею помру...

(Співає)

Ой вербо, ой вербо...

Ні, мавре, вірною вона була

Й тебе кохала щиро, лютий мавре!

Клянусь душею, правду я кажу...

І з цим я умираю, умираю...

(Вмирає)

 

Отелло

Тут є ще й інша зброя в цій кімнаті -

Це загартований в льодо́вих водах

Іспанський меч. 14 А, ось і він... Гей, дядьку!

Я мушу вийти. Випусти мене.

 

Граціано

(за сценою)

Наважишся - то дорого заплатиш;

Не забувай того, що ти беззбройний,

А через те скорися і терпи.

 

Отелло

Ну, то зайди сюди поговорити,

Бо я й беззбройний нападу на тебе.

 

Входить Граціано.

 

Граціано

Ну, в чому річ?

 

Отелло

Ось маю я меча.

Ніколи кращий меч іще не висів

В солдата на стегні. Бували дні,

Коли рука моя і добрий меч

Мені дорогу вільно прокладали

Крізь перешкоди більші в двадцять крат,

Ніж ваші... Та навіщо вихвалятись?

Хто може скерувать веління долі?

Те все в минулому... Мене не бійтесь,

Хоч і стою з мечем я перед вами;

Мій шлях скінчивсь, і тут його кінець,

Тут берег моря, тут причал останній,-

Мій корабель згортає всі вітрила...

Відходите назад?.. Ви боїтесь?

О, не лякайтесь так,- даремний страх...

Тростинкою торкніть Отелло в груди -

Й відступить він... Куди Отелло йти?

Який-бо в тебе вигляд, жертво долі!

Бліда, як і твоя сорочка! Так...

Коли на суд ми з’явимось з тобою -

Мою твій погляд скине з неба душу,

Й дияволи її підхоплять... Ти

Холодна, дівчинко моя! Холодна,

Як чистота твоя...

О клятий, клятий раб! Женіть мене,

Дияволи пекельні! Геть женіть!

Геть звідси від небесної краси!

Крутіть мене в шаленому борвії!

Паліть мене у сірці! І омийте

В розпечених безоднях вогняних!

Ох Дездемоно! Дездемоно! Вмерла!

Ох! Ох! Ох!

 

Входять Лодовіко, Монтано

1 ... 32 33 34 ... 37
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір"