Читати книгу - "Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю"

Обурені голоси враз стихли. Чоловіки подивилися на нього, підраховуючи в умі. Вони були науковими товаришами, поганими хлопцями Борсукової Драговини, друзями; однак джерела доходу в них часто були непевні, а це залишає мало місця для ніжних почувань, особливо, коли мова заходить про гроші. Знаючи це, Айзек намагався випередити будь-яку спокусу для колег знайти інше місце для роботи. Він сам усе ж не міг платити ренту повністю.

— Про яку суму йдеться? — запитав Девід.

Айзек замислився.

— Дві гінеї згори?

Девід з Лубламаєм перезирнулися. Щедра пропозиція.

— Крім того, — продовжив Айзек між іншим, — раз ми вже говоримо, я не відмовився б від допомоги. Не знаю, як підійти до деяких... гм... наукових об’єктів. Ти ж наче вивчав щось з орнітології, Девіде?

— Ні, — скис на обличчі той. — Я був асистентом у того, хто цим займався. Нудно, хоч вдавися. І не будь таким очевидним, Айзе. Я навряд чи менше ненавидітиму твій гадський звіринець, якщо ти втягнеш мене у свої справи... — Він щиро розсміявся. — Ти ходив на курс Вступу до емпатичної теорії, чи не так?

Та попри кпини й смішки Девід поліз нагору до Айзека, і Лубламай за ним.

Видершись на платформу, він зупинився й кинув оком на галасливих бранців.

— Чорт тебе візьми, Айзеку, — мовив він, широко усміхнувшись. — У скільки тобі обійшовся цей курник?

— Ми ще з Лемюелем не повністю розрахувалися, — сухо відповів Айзек. — Однак мій новий замовник усе владнає.

Лубламай піднявся до Девіда на горішню сходинку й обвів рукою строкаті ряди кліток у дальньому кутку підвісної платформи.

— А там що?

— Там у мене екзотика, — відповів Айзек. — Аспіди, лесі-мухи...

— У тебе є лесі-муха? — вигукнув Лубламай.

Айзек кивнув та усміхнувся.

— Не вистачає духу проводити експерименти над красивими тварюками, — відповів він.

— Можна глянути?

— Звісно, Лубе. Вона он там, за кліткою з беткіном.

Поки Лубламай пробирався крізь тісні ряди ящиків, Девід роззирнувся по кімнаті.

— То де твоя орнітологічна проблема? — запитав він і потер руки.

— На столі. — Айзек вказав на нещасного зв’язаного голуба. — Як зробити, щоб він перестав вириватися? Спочатку мені того й треба було, щоб побачити мускулатуру, але тепер я хочу сам рухати крилом.

Девід спокійно дивився на нього, як на недоумка.

— Убий його.

Айзек стенув плечима.

— Я пробував. Не вийшло.

— Та йо-пересете. — Роздратований, Девід попрямував до столу й скрутив голубові шию.

Айзек нарочито поморщився й показав масивні долоні.

— Вони недостатньо вправні для такої роботи. У мене руки — як граблі, а почуття достобіса ніжні, — безтурботно заявив він.

— Ага, звісно, — скептично глянув Девід. — Над чим ти працюєш?

Айзек враз загорівся.

— Ну... — Він підійшов до столу. — Мені явно не щастить з ґарудами в цьому місті. Чув про пару в Кургані святого Джаббера й Сиріаку, тож я пустив поголос, що збираюся щедро накинути грошви за декілька годин часу і дві-три геліотипії. Не отримав жодної відповіді. Я також наліпив декілька оголошень в університеті з пропозицією для студентів-ґаруд, які могли б і хотіли б заглянути сюди, але мої джерела повідомляють, що цього року набору не було.

— Ґаруди не... тямлять мислити абстрактно, — відповів Девід, передражнюючи глумливий тон спікера з Партії Трьох Пер, яка провела невдалий мітинг у Борсуковій Драговині минулого року. Айзек разом з Девідом і Дерхан прийшли зірвати акцію й шпурлялися образами та гнилими апельсинами в людину на трибуні, на превелику втіху вуличній демонстрації ксеніїв. Айзек пирхнув зо сміху на згадку про це.

— Точно. Тож, у всякому разі, на цей момент я не можу працювати зі справжнім ґарудою, хіба відправлюся в Розхлюп, тому розглядаю різні механізми польоту, які... гм... трапляються навкруги. Вражаюче різноманіття, до слова.

Він покопирсався в оберемку папірців і витяг креслення крил в’юрка й трупної мухи. Відв’язавши мертвого голуба, він акуратно розігнув крило по дузі, а потім мовчки показав на стіну над столом. Вона вся була обклеєна схемами й малюнками крил. Великі рисунки планів обертання плечового суглоба, спрощені графічні взаємодії сил, різнобарвні замальовки візерунків пір’я. Тут також висіли геліотипії дирижаблів з нашкрябаними чорнилом стрілочками й знаками питання. Були також ілюстративні замальовки безмозких сифонофор і збільшені зображення осиних крилець. Під кожним відповідний напис. Девід неспішно водив очима по результатах годин і днів роботи, порівняльному дослідженні механізмів лету.

— Не думаю, що мого клієнта дуже тривожить вигляд майбутніх крил чи що б то не було. Йому аби в повітря піднятися.

Девід з Лубламаєм знали про Яґарека. Айзек попросив їх мовчати. Він колегам довіряв, а розповів на випадок, якщо ґаруда заявиться у склад, коли вони будуть там, хоча досі Яґарекові вдавалось уникати їх під час своїх коротких візитів.

— А ти не думав просто, ну знаєш, причепити назад якісь крила? — промовив Девід. — Поробити його?

— Абсолютно точно, це головний напрямок мого дослідження, однак є дві проблеми. Перша: що таке крила? Мені доведеться їх відтворити. Друга: от ти знаєш хоч одного поробника, котрий згодиться тихцем зайнятися цим? Найкращий з відомих мені біотавматургів — це мерзенний Вермішанк. Я піду до нього, хіба, блядь, геть притисне... Тому на цей момент займаюся підготовкою, хочу прикинути розміри, форму й джерело енергії чогось, що підняло б його в повітря. Якщо, врешті, піду цим шляхом.

— Які ще ідеї? Фізико-тавматургія?

— Ти ж знаєш, моя улюблена, ОТП... — Айзек усміхнувся й стенув плечима. — Підозрюю, його спина занадто понівечена для пороблення, навіть якщо вдасться зробити крила. Я подумую про об’єднання двох різних енергетичних полів... Трясця, я не знаю, Девіде. Це тільки зародки ідей... — Він махнув у бік рисунка трикутника.

— Айзеку? — Лубламаїв крик на мить перекрив неослабний клекіт і вереск. Айзек з Девідом озирнулися. Він бродив поряд з клітками з лесі-мухою й золотим папугою та показував на дещо менший штабель коробок, ящиків і ночов. — Що це все таке?

— А, це мої дошкільнята, — гукнув Айзек, осміхнувшись. Він попрямував до Лубламая, потягнувши Девіда за собою. — Я подумав, цікаво буде спостерігати за перетворенням істоти, що не вміє літати, в