Читати книгу - "Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак"

– В будь-якому з цих місць! – Жартівливо відповів Ніколас.

– Я шукав. – Голосно заявив Казбек. – А тепер твоя черга.

У Ніколаса задзвонив телефон. Казбек кивнув, і Ніколас поліз в кишеню та витягнув телефон назовні. Це дзвонили з в'язниці:

– Що у вас?

– Дещо знайшлося.

– Ти саме вчасно, викладай.

Розмова Ніколаса і його друга тривала хвилин десять. Казбек не спускав з нього очей, жадібно чекаючи інформації. Коли Ніколас закінчив, Казбек одразу заговорив.

– Щось цінне?

– Дуже. Є один дуже цікавий варіант, де шукати книги.

– Я тебе слухаю.

– Держава в один будинок. Госпітальєри – іоаніти, це не просто орден. Згідно з міжнародним правом, це "держава". Вона має Конституцію, прапор, герб і гімн, видає власні паспорти, гроші, марки і автомобільні номери. І йдеться зовсім не про сувеніри або іграшки. Паспорт Суверенного Мальтійського Ордену визнають у багатьох країнах; власник такого документу має право на безвізовий в'їзд до 32 держав. А фургони з характерним кодом SMOM на червоно-білій номерній панелі ми бачили навіть на вулицях Риму.

Казбек кивнув головою, погоджуючись зі словами Ніколаса, хоча він казав очевидні для нього факти.

– Багато хто сприймає Мальтійський Орден, як суверенну державу, тобто вона не підлягає законам Італії. У Ордена є народ, як і в будь – якої іншої країни. За даними Ордену, його членами є 13 тисяч чоловік. Крім цього, в них є тисячі волонтерів і працівників міжнародних організацій. Їх державна релігія – католицизм. Форма правління – виборна монархія. Глава держави – Князь і Великий Магістр. Ця абсолютно повноцінна держава.

– Це все і так зрозуміло. – Перервав його Казбек. – Ти до чогось конкретного хилиш або просто мені заговорюєш зуби.

– Веду. – Спокійно відповів Ніколас. – Як у повноцінної держави в Мальтійського Ордена має бути армія. На прикінці другої світової війни, коли був підписаний мирний договір, у ньому був пункт, який заборонив екс-фашистській Італії мати власні бомбардувальники і істотно обмежив кількість транспортних літаків. Для будь – якої країни це сильний удар, але італійці виявилися хитріші. Кілька транспортних літаків SM – 82, які при необхідності можна перетворити на бомбардувальники, були передані Суверенному Мальтійському Ордену.

Літаки були, мов би здані в оренду, але по факту, все ще були власністю Італії. Їх пофарбували і встановили символіку Мальтійського Ордену – білий, гострокутний хрест в червоному колі, але на крилах залишилася символіка Італії. Іноді ці літаки використовували і самі госпітальєри в своїх гуманітарних місіях. На початку 1950-х, коли влада союзних країн пом'якшила тяжкі умови мирного договору, Мальтійський Орден повернув літаки італійським ВПС.

Одна з цих машин, з символікою Ордена на фюзеляжі, зберігається в музеї історії військово – повітряних сил Італії.

Ця інформація вже більше сподобалася примхливому господарю яхти. Він підійшов до одного зі своїх охоронців і щось шепнув йому на вухо, після чого той пішов, а разом з ним і інша охорона.

Яхта різко зупинилася. Плавний хід судна перервав різкий поштовх, після якого швидкість зменшилася, а потім і зовсім стихла. На морі був штиль.

Казбек роздумував. Це було видно по руху його очей і по тому, як він жував свою губу. Ніколас чекав, коли він заговорить.

– Книги зберігаються в літаку, який в музеї? – Нарешті запитав той.

– А ти як думаєш?

Казбек знову взяв паузу і Ніколас вирішив її заповнити.

– І в якомусь моменті просто розумієш, що вже ніколи не буде, як раніше.

– Краща характеристика людини – це порівняння між тим, що він обіцяв і тим, що він у результаті зробив. – Сказав Казбек, показав охоронцям вести Ніколаса і Ганну до невеликого моторного човна, який ті вже підготували. – Бажаю вам удачі в пошуках моїх книг.

– Удача для невдах, а нам і гарної погоди вистачить.

Ніколас і Ганна, у супроводі двох охоронців спустилися в човен, і попрямували до берега.

– Я не знаю, як збираюся перемогти, але точно знаю, що програти не збираюся.

Ганна взяла його за руку.

– В нас все вийде.

– Я прикриватиму тебе, як бронежилет, ти прикриватимеш мене, як теплий плед. Більше не бійся.

Ганна притиснулася до Ніколаса, і на вухо запитала:

– Я так розумію, що в музеї книг немає?

Він посміхнувся, і ледве чутно сказав:

– Ні.

Глава 6

Робочий ранок завжди починається важко. Особливо, якщо ви слідчий і працюєте не по графіку, а з потреби. Багато співробітників поліції ночують на роботі, тому що не бачать сенсу або можливості повертатися додому. Біля кавового автомата, зібралася черга з чотирьох чоловік. Лангре і Стажер були одні з них. Лангре все ніяк не міг подружитися з автоматом, і місцеві колеги допомогли йому, стукнувши механізм, що заїв, у потрібному місці.

– Grazie. – Подякував Лангре молодому поліцейському, взявши стаканчик, пройшов по коридору.

Стажер йшов поряд з керівником місцевого відділення поліції. Влада люб'язно погодилася надати своїм іноземним колегам пару комп'ютерів для їх розслідування, в досить старому кабінеті з важкими дубовими дверима. Капітан дістав ключ і вставив його в замок. Той ніяк не піддавався, і лише виконавши кілька разів одні і ті ж самі рухи, пролунало клацання і двері відчини лися.

– Це приміщення повністю у вашому розпорядженні. – Сказав капітан і протягнув Лангре руку. – Будь-яка допомога вам буде надана по першій вимозі.

– Grazie. – Відповів Лангре і потиснув руку люб'язному капітану.

Стажер одразу почав підключати інтернет і вмощуватися за робочим столом. Лангре пройшовся по кімнаті. Білі стіни з двома картинами, два столи з принтером і досить старенькими комп'ютерами та кулер з водою. Все було дуже скромно.

– Хороше місце для роботи – це те, де крім роботи і зайнятися більше нічим.

– Згоден, це місце цілком зійде. – Відповів Стефан на слова свого напарника.

– Ти знаєш, з чого розпочати?

– В мене є ідеї. В мережі я себе почуваю, як риба у воді, і якщо у мене в голові вже сформувався запит, то решта питання часу.

– Добре, я тоді займуся цим позашляховиком, який зафіксували камери на вулиці Кондотті, можливо, вийде розпізнати його.

Комісар сів за стіл біля вікна