Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Брехня з присмаком правди. Книга друга, Єва Басіста 📚 - Українською

Читати книгу - "Брехня з присмаком правди. Книга друга, Єва Басіста"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Брехня з присмаком правди. Книга друга" автора Єва Басіста. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 92
Перейти на сторінку:
34

На щастя, та зустріч, яка мала статися сьогодні, була не зранку, а після обіду. Це мене дуже сильно підбадьорило, бо я вже звикла прокидатися біля десятої ранку. Тепер для мене стрес розплющувати очі дуже рано.

Але сьогодні все було ідеально. Ральф пішов на роботу, а я ще додивлялася свої сни. Звісно вони не були сильно приємні, а якщо брати до уваги, що в мене зараз на меті забути Маланюка, то жахливі. Моя підсвідомість показувала мені колишнього шефа.

Ми з ним гуляли на березі моря та трималися за руки. Я відчувало тепло його тіла, а також, як поводить себе навкруги природа. Морське повітря, яке було теплим та вологим, хиталося та огортало мою шкіру дуже цікавими відчуттями. Я не знала, як їх можна було описати. Це варто було тільки відчувати на собі. Пальці моїх ніг отримували ванни від морської води, що час від часу підкрадалася до нас у вигляді непримітних хвиль, які викидували на берег крабів, що швидко назад бігли до своєї водної домівки. Сонце, яке майже сіло за блакитний горизонт, майоріло різними кольорами. Здавалося, що воно купається у морській воді. Це виглядало дуже романтично.

- Ти вийдеш за мене заміж? - чула я голос Маланюка.

Після цих слів ми зупинилися. Я довго дивилася на зірку, що дає нашій планеті тепло та світло, а коли вона зникла, то повернула свою чорняву голову до нього. Євгеній чекав. А я не знала, що відповісти, бо мені стало страшно. Різко згадала Ральфа...

- Як я тут опинилася? - запитала я.

Євгеній не змінював вираз обличчя та видав зі своїх уст те саме запитання:

- Ти вийдеш за мене заміж?

- Як ми тут опинилися? Чому я не в Києві? Де Ральф?

Маланюк стояв, але декорації навкруги стали змінюватися. Вони змивалися, як акварельна фарба зі скла. Всі яскраві кольори змішувалися в одне ціле та ставали сірими. Навколо нас більше не було пляжу та чарівного заходу сонця. Ми опинилися у густій темноті, яка була настільки в'язка, що мені важко було рухатися, говорити та навіть дивитися.

- Ти вийдеш за мене заміж? - втретє запитав Маланюк.

Я хотіла сказати, що ні, але цієї миті холод скував мене, і я прокинулася. Мої легені важко дихали, а всередині стояли дуже змішані емоції. Цієї миті реальність була для мене дуже сильно нечітка. Я втратила відчуття часу та простору. Не розуміла, де я, що тут роблю та взагалі...

Лише після десяти хвилин такого стану мозок став приходити у себе. Я починала розуміти, що побачене мною було просто сном. Це вигадка, яка має на меті кинути мене в обійми Євгенія. Цього дуже хотілося. Мені безмежно кортіло кинути все, взяти ключі та знову поїхати до нього. Однак не можна. Він просто моя слабкість, яка руйнує моє життя. У цьому випадку треба тільки опиратися на здоровий глузд та розум, бо якщо я буду піддаватися емоціям, то втрачу Ральфа. Він не заслуговує такого.

Я встала з ліжка та пішла на кухню. Годинник показував одинадцяту ранку, а також натякав, що варто вже починати збиратися на роботу. Але це не дав мені зробити телефон. Мене чомусь хотіла чути мама.

- Привіт, - сказала вона мені.

- Привіт, - пробурмотіла я та поставила на газ грітися червоний чайник. Мені зараз вкрай сильно була потрібна кава, аби її кофеїн привів мене у нормальний стан.

- Як справи?

- Добре, збираюся на роботу.

- Робота це файно, але коли до нас у гості з Ральфом? Бо живете за п'ятдесят кілометрів, а бачимо вас доволі рідко. Так не годиться, - лунав її голос.

- Ну якщо вийде, то на вихідних завітаємо.

- Не вийде, а приїдете у суботу після обіду, - промовила вона. - Ми з батьком вас дуже чекаємо. Зробимо шашлики... Відпочинемо належним чином.

- Мамо, я нічого не можу обіцяти. Мені треба такі питання вирішувати з Ральфом.

- Мене не цікавить, ми вас чекаємо, - гримнула вона.

- Мамо, - протягнула я, але жінка, яка мене родила, кинула трубку.

І що робити? Господи, що коїться з цією жінкою? Невже їй так хочеться внуків, що її дах зносить? Раніше вона такою не була. А може це вже старість? Адже всі літні люди доволі дивні та часто творять дуже дивні речі.

А якщо їй купити собаку, аби вона за нею доглядала. Видно клумби перед будинком та в'язання спицями не повністю втамовуєть її нудьгу, а ось піклування про тваринку трішки розбавить її сірі будні, на які вона постійно жаліється батьку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 33 34 35 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Брехня з присмаком правди. Книга друга, Єва Басіста», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Брехня з присмаком правди. Книга друга, Єва Басіста"