Читати книгу - "Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя., Нонна Задніпряна"

– Нудьга – невід'ємна частина шлюбу. Якщо ти одружений, треба бути готовим до нудьги.

– Ну, не завжди, – заперечила вона, згадавши слова мами: «Професійні спокусники вважають одружених тупими закомплексованими міщанами». – Мені, наприклад, не було нудно.

– Може, ти просто не усвідомлювала. Закладаюся, зараз у тебе куди цікавіше життя!

Він усміхнувся і ковтнув вина, а Кіра подумала, що в логіці йому не відмовиш.

– У якомусь відношенні так, – погодилася вона. – Але мені моє життя бачилося інакше. Я була щаслива у сім'ї.

– Але через рік ти вже раділа, що він пішов. Чи не так?

– Так.

Він знову влучив в точку 

Олександр пробув у неї до шостої. Ідучи, він сказав, що завтра летить у Лос-Анджелес своїм літаком, а коли повернеться, подзвонить. Зранку їй знову принесли квіти.

– Здається, Сашко Фрайман всерйоз вийшов на полювання, – холодно зауважила мати,– Тобі з ним цікаво? 

– Здається, – невпевнено відповіла Кіра.

Олександр був легкою людиною, приємною і привабливою. Але за цією зовнішністю крилося щось дуже гірке. Мабуть, зрада дружини його дуже травмувала.

Він знову зателефонував лише у четвер і повідомив, що відлітає до Нью-Йорку у справах, а назад повернеться до неділі. Кіру це не надто хвилювало. Подзвонив – і слава богу. А наступного тижня він почав наполегливо запрошувати її злітати з ним до Лос-Анджелеса на його літаку. Кіра вагалася недовго: вона не збиралася з ним нікуди їхати, а головне спати з ним. Цей рубіж переходити вона не була готова. І Кіра делікатно пояснила все це Олександру.

Той посміявся:

– Я це знаю, дурненька. Я хотів зняти нам два номери у «Бель-Ейрі». Думав взяти тебе на один прийом напередодні "Греммі". У мене приятель у музичному бізнесі, він щороку мене запрошує. Захоплююче видовище! Хочеш сходити?

Кіра ще сумнівалася, але, чесно кажучи, побувати на "Греммі" звучало привабливо.

– Поки що не знаю, чи зможу вирватися. Я маю переконатися, що ніхто не байдикуватиме, поки біг бос відпочиває. А потім дам тобі відповідь. Домовились?

Але насправді їй хотілося порадитися з матір’ю. Увечері, коли вони разом сиділи на терасі й дивилися на океан, Кіра запитала її. Проте мати відповіла питанням на питання:

–  Ти впевнена, що хочеш їхати?

– Ні, не впевнена, – зніяковіла Кіра.– Він милий чоловік, але я поки не готова до якихось близьких відносин, – відверто зізналася вона.– Щоправда, він каже, що зніме мені окремий номер... Думаю, з'їздити було б цікаво. Загалом не знаю.

– Послухай, Кіра, що тебе бентежить в такому разі? – посміхнулася мати.– Я б теж з радістю полетіла.

– От і їдь з ним, – піддражнила Кіра.

– Думаю, він здивується! – засміялася мати. – Як він поставився до того, що в тебе буде окремий номер?

Кіра замислилася:

– Та наче нормально…

– Тебе послухаєш, він прямо-таки ангел!

Саме це матір і насторожувало. Так поводяться лише професіонали.

До кінця дня Кіра передзвонила Фрайману і, затамувавши подих, оголосила, що згодна. Летіти треба було в п'ятницю вранці, щоб увечері потрапити на урочистість, на яку Олександр вирішив її зводити. Погодилася вона ще й тому, що в голові в неї склався план.

Вночі Кіра зателефонувала  Карині, начебто розпитати як здоров’я, як іде підготовка до весілля, і, ніби ненароком, повідомила в двох словах, що тут зустріла одного чоловіка на ім’я Олександр з яким у вересні познайомилася на бізнес-форумі в Києві. Донька дуже зраділа:

– Мам, це ж чудово! А який він?

– Як тобі сказати… Гарний... Дуже гарний, розкішно одягнений. Загалом, він справляє цілком приємне враження. 

У її голосі не чулося великого ентузіазму. Кіра все ще сумнівалася, чи правильно вчиняє, вирішивши вплутати Олександра в історію, про невдалі стосунки з батьком своєї майбутньої дитини. Цю історію Кіра вирішила “згодувати” своїй дочці і решті бомонду в Києві та Харкові... Але насправді це мала бути лише ілюзія романа, тому зараз для неї було важливим, щоб Олександр розумів її принципи і був готовий прийняти їх. Вона була рада, що він погодився на два окремі номери. Інакше вона б нікуди не полетіла. І заплатити вона вирішила сама за себе. Кіра не хотіла бути йому щось винна. Досить і того, що вона летить на його літаку і йде на вечірку за його рахунок.

– Мам, а він тебе як чоловік приваблює? – Запитала Карина з деякою тривогою.

– Звісно ж приваблює.– майже збрехала Кіра,– Я взагалі-то ще в тому віці, коли можу сподіватися на щось крім дружніх стосунків.

– Він також так вважає?– простодушно запитала Карина і осіклася. Але Кіра не образилася:

– Не знаю, що він там вважає. – Але будь-які нові стосунки – це важка праця, дочко. – Кіра чомусь згадала, як колись вирощувала з мамою сад на дачі під Харковом. Часом справді важко визначитися, що – квітка, а що – бур'ян. Іноді це залишається загадкою.– Добре, зідзвонимось у вихідні, – пообіцяла вона і поклала слухавку.

Вже у ліжку Кіра довго не могла вирішити, як їй одягнутися. Нічого, що підходить до розкішного голлівудського прийому, у неї не було. Зрештою вона зупинила вибір на білій шовковій сукні. Для Києва вона здавалося їй надто пікантною, але для Голлівуду – якраз. Бажання ходити магазинами все одно не було.

Весь тиждень Кіра була зайнята робочими питаннями і спілкуванням з родичами. Тому в неї геть не було часу подумати про Олександра Фраймана.

Олександр заїхав за Кірою на своєму «феррарі» у п'ятницю о восьмій ранку; на той час вона вже зібралася і чекала на нього. Сумку було складена, а сукня – у чохлі. Кіра одягла чорний брючний костюм, Олександр теж був у темному костюмі. Гарна пара. За годину вони поставили машину на парковку в аеропорту та піднялися на борт.

У літаку виявилося затишно і стильно, Кіра з подивом виявила, що тут навіть є стюардеса. Олександр зайняв місце пілота.

Кіра випила чашку чаю та розкрила газету, а літак тим часом взяв курс на Лос Анджелес. До того моменту, коли всі газети були прочитані, вони вже заходили на посадку. Кіру вразило, наскільки вміло Олександр керував літаком. Було видно, що він ставиться до цього з усією серйозністю, за весь політ він жодного разу навіть не глянув у її бік.