Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

— І пожере вас демон, — нарешті пробурмотів Межен, переконавшись, що ніхто панікувати через раптово померлого пасажира не збирається, а морячки, навпаки, тихо і спокійно замотали його в полотно і засунули під човен, а потім туди додали кілька великих каменів. — І гідного поховання у вас не буде. Викинуть за борт, як сміття і зроблять вигляд, що ніколи вас не зустрічали. Адже вони не дурні, одразу зрозуміли, що смерть такого таємничого пасажира може завдати неприємностей. Краще вдати, що він зійшов на берег і не повернувся. А на нього чекали кілька днів, а потім, вирішивши, що він втік, не захотівши віддавати залишок обіцяної плати, трохи посварилися і відбули у своїх справах. Так, а одного пана, чиє ім'я роду починається з «з» з'їдять морські падальщики. А він-то приплив, сподіваючись отримати обіцяну посаду радника з чогось загадкового. А воно ось як, не пощастило бідоласі.

Розповівши все це тихенько пляшці, Межен підвівся на ноги і подався радувати молодого імператора тим, що старий і нині мертвий імператор не збрехав. І більшість противників справді помруть, не завдаючи нікому неприємностей.

Втім, це зовсім не означало, що помруть зовсім усі, та й якісь спадкоємці-помічники-партнери у цих інтриганів, напевно, залишаться. Так що розслаблятися рано і нікому, як і раніше, вірити не можна, поки не дозволить одна примарна дама. Ось вірити Межену вона своєму нащадку дозволила і була абсолютно права.

Межен що? Претендувати на те, щоб командувати цілим імператором він точно не збирався. Такі претензії навіть високороднішим і розумнішим зазвичай вилазять боком. А про те, щоб раптом, невідомо як, просто тому, що стародавня примара вказала пальцем, стати наближеним до імператора, він і мріяти не міг. Ішов найматися у варту. І навіть свій дар, невеликий треба сказати, мав намір приховувати. Що ще треба авантюристу, який отримав відчутний стусан від долі і вирішив більше її не дражнити?

А тут на тобі. Виявилося, що авантюристи з невеликим даром молодому імператору потрібніші, ніж вірні вартові, які вміють майстерно поводитися що з мечем, що з ножем, що з абордажним гарпуном.

Доля взагалі дивна річ. І молодшого недолугого сина Мірта ше-Камула вона за щось любила. Може тільки за те, що його не любив тато, всього лише тому, що він був галасливою непосидючою дитиною, і не перейнявся шляхом породистого жеребця, на якого намагалися приманити багату кобилку. За що й був позбавлений спадщини, батьківського благословення, можливості повернутися на рідні острови та, зрештою, приставки «ше». Хоча навіщо остання молодшому синові, чиї діти її все одно не успадкують, Межен не сильно розумів і великої різниці що з нею, що без неї не бачив. Хіба що одні дівчата в нього народжувалися б, і їх можна було б вигідно видати заміж, як шляхетних і титулованих. А хлопчаків чекав шлях воїнів, ну, або породистих жеребців, на яких приманювали б чергових купчих та їхні гроші.

PS: Шановні читачі, в зв’язку з тим, що я хочу в першу чергу закінчити "Дівчину і буревій", ця книга буде викладатися трохи повільніше, але буде. Завдяки відключенням самі знаєте чого, часу на писати поменшало, нажаль((

Якщо комусь цікаво, звідки взявся Валад, Мелана і інші маги, котрі перероджуються, загляніть у "Вартові другої верхньої межі". Ось там і є той міст, з якого вони то стрибають, то падають і опиняються невідомо де. Читати не обов’язково. Прямого зв’язку між історіями нема. Герої з цієї книги там не згадуються, як і навпаки, і взагалі то бойове фентезі з філософією.

І пам’ятайте, автор завжди вдячна за коменти, зірочки і інші прояви уваги. Бо коли бачиш, що комусь подобається, писати приємніше))