Читати книгу - "У пошуках легенди Книга 1 "Неймовірні пригоди", Yu Lee"

– Що правда, то правда!

– «Власне, а чому ти втекла? Тобі що мама сказала до дванадцятої повернутися додому? Чи за тобою хтось гнався?», – раптом випалила лисиця, на що я аж захіхікала.

– Чесно, навіть не знаю. Все було таким чарівним і дурманним, що ще б трохи і ми б точно провели ніч разом. А випадкові зв'язки мені зараз ні до чого, – намагалася я якось пояснити свій вчинок, та самій його ще б зрозуміти потрібно

 – «Цікаво», – тільки й сказала вона задумавшись.

– Отже казка скінчилась і треба продовжувати жити дійсністю, – з гіркотою зізналася я.

Але так не хотілося розлучатися навіть у думках з минулим вечором. Щоб відволіктися, я попросила, щоб сніданок мені принесли у номер. Ми з'їли його швидко, оскільки було справді дуже смачно, а потім уже сходили дізнатися з приводу обладунків. І нас втішили тим, що їх можна буде забрати вже ввечері. Коли ми знайшли Тома, щоб повідомити йому приємну звістку, то виявили, що він весь той час, який був у місті, навіть з готелю не виходив.

Ми вирішили провести йому екскурсію і до самого заходу сонця в трьох блукали Ельфійським містом. А коли забирали обладунки, Том просто в майстерні їх і напялив, примовляючи, що тепер він ніби повноцінний воїн. Повернувшись до готелю, ми кожен пішли до своєї кімнати, а вже вранці виїхали з міста, залишивши про нього приємні спогади та деякі аксесуари, які тепер обтяжували торбу.