Читати книгу - "Акрополіс 2 - врятуй, якщо зможеш , Влад Вірт"

Й ось, нарешті, та сама ущелина, яку я бачив зверху, коли ліз по канату. Зблизька, вона здавалась ще більшою, а от розгледіти, що там у низу, не було ніякої можливості, а все через пікселі, котрі вкривали усю її поверхню, ніби крига озеро — і це був мій квиток звідси.

Взагалі-то, я нічого не знаю про принцип роботи буру, але маю надію, що як активую пікселі, які були зроблені не за його допомогою, то опинюсь зовсім не в тому місце, де на мене чатує Аліса, чи навіть Брат.

Підступив до краю, я почав з обережністю промацувати ногою міцність піксельного покриття, тверде, як і підлога в піраміді. Після чого наважився стати обома й одразу завмер, прислухаючись, наче все добре, не тріщить, не скрипить, тож я рішуче направився до центру.

Можливо, для переносу, головне, наявність піксельної поверхні й достатньо було б встромити бур десь із краю? Не знаю, але ж Аліса стояла чітко по центру, а тому, мені це здалось правильним рішенням.

Зупинившись, я щосили опустив бур і той увійшов із такою легкістю, наче розпечений ніж, крізь масло. Пікселі ніяк не відреагували на подібне втручання, що я порахував за добрий знак і не вагаючись, натиснув кнопку активації.

По тілу пройшов озноб, а вже наступної миті я провалився до пояса. Дихати стало важко, до горла підступила грудка, а ще боляче стиснуло серце. Я спробував було поворухнутись, але нічого не вийшло, таке відчуття, ніби моє тіло, більше не належало мені.

А потім було вільне падіння і приземлення на підлогу, разом із чималим шматком стелі, яка все навколо вкрила пилом, ніби туманом. Відпльовуючись та намагаючись його розігнати, я врешті зміг розгледіти  статую поліцейського. Високий, статний чоловік із вольовим та благочестивим обличчям, суворо дивився уперед. Його права рука, піднята в жесті вітання, була притиснута до кокарди кашкета, а в другій він тримав крихітну долоню дитини. Схоже, цим автори хотіли підкреслити основні принципи СБА та поліції — служити та захищати.

Трішки далі, я помітив ще статуї: військових, медиків, пожежних та врешті зрозумів, куди це мене занесло. Трибунат, я знову опинився в оплоті Братів і не де інде, а в музеї слави. І цей самий музей розташований у середині колони, яка слугує за опору для Тетраедра. Приїхали, гіршого місця годі було шукати й ніби в підтвердження моїх слів, позаду почувся здивований дитячий голос.

— Марія Тарасівна, а в тих, від кого нас захищає служба безпеки Акрополісу над головою світяться такі ж самі багряні імена, як у цього дядечки?

— Йой лишенько, діти, рятуйтесь! —  наступної миті, залу, де я опинився, заполонив переляканий дитячий вереск і плач, що перемішувався із панічним криком вчителів. Обернувшись я побачив, як вихователі та дітлахи спішно біжать до виходу. При цьому жіночки, підхопивши на руки найменших, продовжують голосно викрикувати, — поліція, рятуйте, поліція!

Я зло скреготнув зубами, щастить, як потопельнику. Багряний статус, звісно, серйозно ускладнює комунікацію з НПС, вони починають тебе ігнорувати чи задирають ціни, відмовляють у продажі якихось предметів, або можуть, навіть обкласти триповерховою лайкою та виставити за двері, але кликати поліцію та СБА НПС починають, лише тоді, коли ви опиняєтесь разом, у таких сакральних місцях, як музей Слави Сил Безпеки та Правопорядку Акрополісу.

І тут зі сторони входу, де зараз товклись дітлахи, почувся стук металевих підошв та вий сервоприводів.

— Дідько, — вирвалось у мене, вихід то тут, тільки один, через той самий натовп дітлахів, але я вже не встигну ним скористатись, оскільки бійці СБА  будуть тут за декілька секунд. Ще й жодного вікна, як на зло, не має. До речі, серйозний прорахунок із погляду пропаганди. Уявляю, як велично виглядали б усі ці статуї в променях ранкового сонця.

Потягнувся було до плазмомету, але вчасно пригадав про дарунок Гомера, добре, що Аліса поцілила в Ультрака вже після того, як я отримав його. Тільки б усе вийшло.

— Сер, — командир загону швидкого реагування служби безпеки Акрополісу, суворо подивився на мене, у той час, як його бійці, одягнені в легкі костюми піхоти прориву, узяли нас у кільце. — Ви повинні негайно покинути це місце. До музею проник вкрай небезпечний злочинець, тож ми більше не можемо зі стопроцентною вірогідністю гарантувати вам вашу безпеку. Будь ласка, рушайте за моїми людьми і дякую за співпрацю.

Опинившись на вулиці, один із бійців, що мене супроводжували, витягнувшись по струнці, бадьоро відрапортував, — пане Вен, адміністрація комплексу перепрошує за тимчасові незручності. Ви зможете повернутися до музею, одразу, як із порушником буде покінчено. Від себе ж особисто, можу вас запевнити, що покидька буде ліквідовано раніше, ніж ви встигнете випити каву в найближчій забігайлівці, — і хижо вискалившись, він зник за металевими дверима

Якщо чесно, у мене були сумніви на рахунок модуля реновації, адже він, як і більшість артефактів із Тортуги, не зовсім легальна річ, через що у їх власників нерідко виникають проблеми, але Гомер мене не підвів.

Чи відчуваю я себе винуватим перед ним? Аніскілечки, я допоміг аукціоністу дістатися до Ультрака, а те, що сталося потім… Так він сам потягнув Алісу із собою, точніше це Турок запропонував дівчині взяти участь у цій авантюрі, звісно, при мовчазній згоді Гомера. І взагалі, те як координально змінився аукціоніст після зустрічі з Ультраком, насторожувало. І щось мені підказує, що причина ховається в шоломі, який був створеному Ультраком, а це вже проблема, оскільки у мене шолом Булі.

Схоже, Аліса таки мала рацію, з Акрополісу вистачить одного схибленого кібернетичного розуму. А ще мене гнітить питання, що сталося з песиком і чому його захисник оберігає дівчину. Невже Булі, Аліса та Брат, тепер за одно? Зло скреготнув зубами й розуміючи, що на це мені зможе дати відповіді, тільки Аліса, я відправився на пошуки станції метрополітену, але тут перед очима спливло повідомлення:

Шановний гравець, ми цінуємо вашу відданість і вдячні за те, що Акрополіс зміг стати другою домівкою. У відповідь, ми з не меншою віддачею турбуємось про життя та здоров’я наших гравців, а тому із сумом вимушені наполягати на вашому добровільному відключенні від Гри. У разі, якщо ваша відданість сильніша за ризик нашкодити власному здоров’ю, ми візьмемо на себе сміливість самим від’єднати вас.