Читати книгу - "Амулет стихій , Анна Стоун"

Мерлін підняв валізу племінниці та почав підійматись по трапу. 

— Вам слід поспішити! Скоро вже відправлення!

Тільки після цих слів Лера звернула увагу на стоячий поруч корабель. Дівчинка навіть відкрила рот від здивування. Це ж треба було так поринути у свої думки, що не помітити таку махіну!

На вигляд він був схожий на великий вітрильник. Тільки без щогл і вітрил. На лівому борті залізного корабля було написано «Кристалет Мелінда».

Лера не звернула увагу на дивну назву цього транспортного засобу. Раніше вона такого слова «кристалет» не чула і роздивлялася це чудо техніки з захватом. Дівчинка чомусь зразу припустила що вони попливуть, хоча води й близько не було — все навкруги більш нагадувала злітну смугу. 

— Піднявшись по трапу слідом за Мерліном, підлітки зупинилися біля входу, помахавши рідним на прощання.

— Я купив вам всім білет в одне купе! Не губіться! На місці вас забере автобус і відвезе до школи! Бажаю удачі! — звернувся до них Мерлін і багатозначно подивився на Леру. Дівчинка кивнула, пам'ятаючи що їй не можна говорити що вони з ним родичі.

Всередині кристалет нагадував вже не корабель, а скоріше вагон, купе якого були розташовані один навпроти одного. Їх купе було у середині.

Відкривши двері, Андрій і Лера побачили що одна місце вже зайняте. Складаючи багаж на спеціальну полицю, Лера раптом відчула погляд дівчини біля вікна.