Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Помста професора Моріарті 📚 - Українською

Читати книгу - "Помста професора Моріарті"

359
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Помста професора Моріарті" автора Джон Едмунд Гарднер. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 81
Перейти на сторінку:
свистками й теж побігли. Саме в цю мить з'явився з кебом Еванс. Вирішивши, що свистки стосуються його, він стьобаючи батогом, погнав коней учвал. Поліцаї, не перестаючи сюрчати й відстібуючи кийки, побігли швидше. Еванс намагався триматись ближче до тротуару, щоб спинити кеб біля провулку, що вів до заднього дворика майстерні «Фриленд і Син», але не розрахував і проскочив добрий десяток ярдів. Четверо зломщиків, які чаїлись у провулку, тепер змушені були відкрито бігти тротуаром, щоб дістатися до кеба. Ембер біг останній. Кинувши в кеб торбину й стрибнувши вслід за нею сам, він крикнув Евансові поганяти. Еванс, уже досить переляканий, стьобнув коней, і ті так рвонули з місця, що Ембер мало не випав. Чіпляючись, він боляче вдаривсь об двері пальцями, а на дорогу, просто під ноги поліцаям, вислизнувши в нього рук, полетіла поштова сумка з інструментами. Один поліцай від безсилої люті жбурнув услід кебові свій кийок.

Ембер вилаяв себе, що не вдався до «канарки» — жінки, яка пішла б з інструментами в зовсім протилежний бік. Тепер поліції відомо, хто в кебі. Отже, його треба якомога швидше позбутися й далі, до Едмонтону, йти пішки. Самому йому нести туди парусинову торбину не дозволять: Франц буде весь час поруч, мов приклеєний.

Вони висадили двох німців, Петера й Клауса, неподалік від Фінсбері-Скверу, а кеб покинули в темному завулку. Франц наказав Евансові добиратися до Едмонтону якнайглухішими вулицями. Ембер не помилився: Франц зостався з ним, і вони йшли мов скуті одним ланцюгом.


Бертрам Джекобс розбудив професора відразу по шостій. Коли десь півгодини тому біля чорного входу пролунав дзвоник, Поллі Пірсон саме чистила камінні гратки, а Марта, як завжди, поралася на кухні.

Нічого не було дивного, що, відчинивши двері, вона сахнулася від вигляду дрантивого сліпого жебрака та його щуплявенького поводиря.

Леп на руках та обличчі незрячого, масне волосся й важкий дух, що йшов од його тіла, нагадали Марті жахливі роки, які вони з сестрою перебули в найгірших нічліжках, доки їх урятувала Селлі Годжес. Марта хотіла була хряпнути перед ними дверима, але Сліпий Фред стромив у двері свого білого ціпка.

— Клич Берта Джекобса, дівчино, та не барися!

Бертрам Джекобс прийшов до кухні заспаний і скуйовджений. Зачинившись із Фредом та Сексбі в комірчині, де колись, мабуть, порядкував дворецький, Бертрам вислухав їх і звелів почекати, поки він поговорить з професором.

За чверть до сьомої Моріарті покликав до кабінету обох братів Джекобсів, Лі Чао, Сліпого Фреда та Сексбі — останні двоє почували себе ніяково в цій аскетичній і водночас багатій кімнаті.

Говорив Моріарті мало, немов у гніві розгубив усі слова. Випитавши в Сексбі та Сліпого Фреда все їм відоме, він послав хлопця на Корнгілл, щоб розглянувся на місці й зібрав чутки.

О двадцятій хвилині на восьму з'явився збуджений і заклопотаний Спір. Завдяки тому, що своєчасно було нейтралізовано поліцая, пограбування вдалося. Емберова група начебто втекла, хоча були прикрі моменти й погоня. Про Беттериджа нічого не відомо, лишається тільки чекати.

— Це мені не підходить. — У голосі Моріарті з'явилися рішучі нотки. — Поки ми чекатимемо, Шляйфштайн із здобиччю втече до свого смердючого Берліна.

Голова Моріарті захиталась, і Спірові спали на думку слова із Святого письма, завчені ним колись у недільній школі: «І схопив дракона, змія предревного, що диявол і сатана, і зв'язав його на тисячу років».

— Скільки часу потрібно вашим боксерам, щоб добутися до Бермондсі? — запитав професор, сердито дивлячись на Спіра.

— Переховавши уніформи, Терремант одразу почав їх збирати.

— Зберіть якомога швидше, перевдягніть, як робили раніше, відвезіть до Едмонтону, і хай накриють того прусського розбишаку в його власному кублі.

— Це небезпечно…

— Авжеж, це небезпечно, Спіре. А хіба я плачу вам, щоб ви сиділи вдома та плели рукавички? Плачу, щоб робили те, що мені потрібно, а кому це не подобається, може пріти в робітному домі. Моє йому шанування.

— Наші шоломи взято в поліції Сіті…

— Не страшно: подумають, що поліція Сіті прибула на допомогу. Боже милий, Спіре, я ніколи не бачив вас таким обережним! — Моріарті голосно засміявся, тоді з нотками іронії в голосі звернувся до братів Джекобсів: — Керуватиме Спір. У нашому дворі стоїть чорний поліційний фургон, візьміть його, і ніхто вас у ньому не зупинить.

Обидва Джекобси кивнули головами.

— А тепер ідіть, — владно махнув рукою Моріарті. — Перекажіть Гаркнессові, щоб за годину подав екіпаж сюди. Хочу подивитися на своїх друзів після того, як ви їх общипаєте. Я давно мріяв про таку втіху.

Спір знав, що сперечатися марно, Моріарті надто багато вклав у підготовку пастки й неодмінно захоче побачити, як вона захряснеться.

Ще раз мовчки кивнувши, всі вийшли, залишивши професора наодинці з Лі Чао.

— Мені їхати з вами? — спитав китаєць.

— Та не завадить. — На обличчі Моріарті промайнула посмішка. — Візьміть зброю і чекайте на Гаркнесса.

Професор подався нагору, до своєї кімнати, надів спеціальний корсет, що робив його худим і сутулим, узув черевики на товстій підошві, які додавали йому зросту, а в бездоганно виготовленій перуці він мав крутий лоб і лису голову.

Перебравшись у темний одяг, професор сів перед дзеркалом і, озброївшись фарбами, щітками та іншим причандаллям, прибрав подобу свого давно померлого брата — професора математики, кого світ вважав за справжнього Джеймса Моріарті, Професора зла, Наполеона злочинного світу.


О пів на десяту в Бермондсі, окрім самого Терреманта, зібралося шестеро «боксерів». Спір спостерігав, як вони перебираються в строї поліцаїв. За первісним планом, Шляйфштайна мали взяти в Едмонтоні одягнені в цивільне брати Джекобси й Терремант. Тепер вони поїдуть туди всі.

Спір тоскно дивився на шоломи з гребенями — відзнакою поліції Сіті. Якщо хтось зверне увагу, що вони виконують роботу звичайної поліції, це неодмінно викличе підозру, а Спір менш за все бажав завдати шкоди бодай одному представникові державної поліції.

Безпосереднє керівництво «арештом» мав узяти на себе Бертрам Джекобс. Спір був

1 ... 33 34 35 ... 81
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Помста професора Моріарті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Помста професора Моріарті"