Читати книгу - "За мить до кохання, Лаванда Різ"

— Ево, як так можна, як людина може так різко змінитися? У мене це в голові не вміщається! — різко сідаю, притискаючи руку до грудей. — Здається, серце зараз розірветься. Навіщо було кликати мене з собою, допомагати, вішати локшину про кохання, що я особлива та неповторна? Адже ще вчора все було добре, він познайомився з моєю мамою, ми сміялися, танцювали, планували. Як людина на таке здатна? Хіба я не заслужила пояснень після того, що між нами було? Хіба він не має хоч краплі поваги до мене?

— Може, він і був щирим на той момент, йому захотілося розпочати нові стосунки, щоби забути старі. Може він й справді закохався в тебе, тому що складно так вдавати, було схоже, що він серйозно тобою захопився. А потім з'явилася ця курка Дженніфер, покликала його до себе і Тріс помчав до неї, як ручний песик. Видно, йому було соромно подивитися тобі у вічі і зізнатися. Адже чоловіки насправді боягузливі, коли справа стосується з'ясування стосунків. Для них легше втекти, аніж нерви собі мотати. Не всі такі, звісно, ​​але тобі дістався саме такий кадр. Ти маєш викинути його з голови, Тіно. Рішуче! Нам такі не потрібні! Ці мажори всі зіпсовані, ними тільки тимчасово користуватися можна.

— Це все так тупо. Уявляєш, за весь цей час я навіть його прізвище не запитала. Тріс та й Тріс. Мені достатньо було, що він просто був зі мною. Я така дурепа.

— Прізвище ми можемо у Ріка запитати, яка проблема.

— Ні, не хочу знати. Тепер не хочу. …Думаєш, він зателефонує, щоб хоча б сказати «прощавай»? — чи то шепочу, чи то стогну. Так важко розуміти, що з тобою просто вбивали час. Недаремно вітер учора помінявся, от і здуло мого хлопця, який зовсім моїм і не був, мені все це здалося. Насправді я розважала чужого нареченого, який не сприйняв наші почуття всерйоз.

 — Тобі стане легше, якщо він зателефонує? Краще набери його сама і розкажи все, що ти думаєш про нього, не стримуючись у висловах! Я б зателефонувала і такого б нагнула, щоб у нього вуха в трубочку згорнулися і хрін відсох!

— Ні, я не стану йому дзвонити, це принизливо. Адже він знає, що я вже в курсі. Цікаво, що він відчуває, обіймаючи її? Як мені тепер бути, Ево? Швидко забути не вийде, — різко зриваю з себе подарований ним браслет і простягаю їй. — Забери це, забери, щоб я його не бачила!