Читати книгу - "Ігри Патріотів, Редгрейн Лебовскі"

Софі розсміялася, не в змозі зупинитися.

– Ти перевершив сам себе! – прохрипіла вона, хапаючи ротом повітря. – Більшої маячні я ще не чула.

– Тсссс…

Захарія глузливо кивнув, і зрушив з місця. Обійшовши триногий столик, закладений пляшечками з невідомим вмістом, він опустився на коліна перед невеликим отвором в підлозі, закритим кованою решіткою. І якщо у сучасних будинках дещо схоже встановлювали як частину вентиляційної системи, то, стосовно цього віконця Софі була впевнена – воно слугувало виключно для шпигунських пристрастей.

Крізь фігурні прути пробивалося світло з кімнати, де вже зібрались шестеро Патріотів. Вони розташувалися на диванах перед каміном. Від здивування Софі затулила рот долонею – трьох, які схилилися над товстою книгою, вона впізнала одразу. Рогволд, Леонард і… Мортем. Дівчина відчула, як похололо в шлунку. Це не могло бути правдою! Мортен не міг так вчинити. Не міг...

– Так, з Вартовими буде складно, – замислено сказав Рогволд, відкинувшись на спинку, обшиту золотим оксамитом.

– Вони безсмертні, куди вже важче? – хмикнув Леонард.

Худорлявий чоловік з сріблястою бородою протер спітніле чоло хустинкою, після чого надірваним голосом сказав:

– Нам потрібні решту Абсолютних Елементів, без них вся ця затія марна! Ми не відчинемо жодні з Сутінкових Воріт, і, тим паче, не зможемо протистояти їхнім Вартовим.

– Генрі, і що б ми робили без вас? Я от нізащо б сама не здогадалась, – єхидно вишкірилась молода темношкіра жінка з чорним, мов смола, волоссям, яке хвилями спадало їй на плечі.

– Книга у нас. – Сказав Рогволд, зачаровано дивлячись на язики полум’я у каміні. – Залишилося знайти Рукавиці і Пензель.

– А Вогонь? – запитала дівчина з туго заплетеною косою кольору молочного шоколаду. Софі не бачила її обличчя, але здавалося, вона не була значно старшою за неї – можливо, їй було трохи більше вісімнадцяти років.

– Одрі, золотце, от з Вогнем все складніше, – лагідно озвався Мортем.

Запала пауза, яку порушив Леонард:

– То ви впевнені щодо цих Абсолютних Елементів?

– Абсолютно! – кивнув Мортем у відповідь. – Як нам відомо, з книги – Всесвіт створений з сімдесяти двох Літер. Шістдесят вісім охороняють Вартові. Тоді де ще чотири? Щоб прочитати Ім’я, потрібні всі Літери. Це і є, мій дорогий, Абсолютні Елементи! Чотири Літери – чотири Слова... Знайдемо їх, тоді й візьмемося до цих небесних звірів, чи як їх там. Урсула, будь добра, прочитай сімнадцятий вірш.

Жінка з чорним волоссям невдоволено відклала келих з вином, і потягнулася до книги, яка лежала біля її ніг.

– Хвилинку, – перегорнувши декілька сторінок, вона зачитала. – І стоять Чотири Звіра на варті Ім’я… це ми пропускаємо… Вхід через Створення… Бла-бла-бла… Сила Тельця. Далі Мудрість Семаеля – Орла. У Третіх Воріт – Левиний Вогонь. І от до Четвертих, ти либонь підійшов. За ним Вартові і пара Одвічних… Ох, ви ж всі чули цей вірш сотню разів! – Урсула ліниво пожбурила книгу собі за спину.

Генрі щось прокрекотів, після чого сказав вже голосніше, звертаючись до Леонарда:

– Мудрість Семаеля – тобто, Книга, яку ми насилу відшукали, відкриє тільки Другі Ворота. Без Створення – Пензля Хоула, ми не знайдемо вхід. Без Сили – Рукавиць Димитрія, не пройдемо Перші Ворота. А далі Вогонь вашого тезки Леонарда – спалить все і вся, що наблизиться до Третіх Воріт. Тому нам і потрібно знайти це Слово раніше Вартових, це дає шанс отримати дуже сильного союзника.

– Союзника? – поточнив Леонард, зробивши ковток вина.

Мортем посміхнувся.

– Це ж не може бути запальничка чи коробок сірників. Ні, це повинна бути стихія, жива енергія.

– Тобто, ми шукаємо палаючу людину, яка просто розгулює собі по вулиці посеред білого дня, – зіронізувала Одрі.

– Дотепно, – фиркнула Урсула. – А які здогадки щодо Одвічних? Це ще що за мара?..

– Може, пара запасних ключів до Четвертих воріт, – реготнув Рогволд. – А біс його знає… Майстри так нічого нам і не розповіли, забрали Книгу та й по всьому. Не справедливо якось, не вважаєте?

– Вони мають на це повне право, – сказав Мортем. – Ми не можемо підвести їх… Цей нікчемний світ отримає другий шанс! Тільки уявіть: час – це потік, який може переписати ВСЕ! Варто лише знайти три вшиві забавки і людину-феєрверк.

– Ти про Вартових не забув? – нагадав Леонард.

– Завдяки мудрості Майстрів, у нас є ціле пекло, тож ми впораємося, – осміхнувся Мортем.

Софі ще ніколи не відчувала такої відрази до когось, як зараз. Вона похитнулась, але не відступила від решітки. Захарія стурбовано позирав на неї з моменту, як впізнав одного з директорів Ліги.

Одрі зустрілась поглядом з Рогволдом.

– Ви взяли кров у тих щенят, яких підіслав міністр? – запитала вона.

– Це було простіше простого. Кров як кров, нічого особливого. Ніхто з них не є Елементом. А в неділю з ними вже буде покінчено…

Леонард зацікавлено подався вперед:

– Кров? Я про це нічого не чув…

Генрі невдоволено похитав головою. Така неосвіченість у всесвітньо важливих питаннях його порядком дратувала.

– Абсолютний Елемент, йменований як Вогонь, не може бути людиною до кінця. Енергія всередині шукає виходу, щоб не спалити тіло. І кров грає тут далеко не останню роль – вона горить, в прямому сенсі цього слова! А куди краще за все подіти сили, як не потягатися з демонами? Елемент важко вбити... Чесно кажучи, я сумніваюся, що це взагалі можливо. До того ж нам не відомо, чи він безсмертний, як і Вартові. Тому ми й зібрали всіх остолопів у ці Ігри, рано чи пізно Вогонь сам прийде нам в руки, а тим часом зосередимось на двох інших.

– О, як захопливо!

– Майстри покладають на вас великі надії, Леонард, – сказав Мортем, доливаючи вина. – А в скорому часі, вони хочуть познайомитися з вами! Це така честь… Я навіть дещо заздрю вам. Мені довелося не один рік служити їм правдою та вірою, щоб удостоїтися честі зустрічі, а