Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Легковажна наречена, Аліна Амор 📚 - Українською

Читати книгу - "Легковажна наречена, Аліна Амор"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Легковажна наречена" автора Аліна Амор. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 96
Перейти на сторінку:

Здається, я перестаралася і тепер Райан оцінював мій інтелект приблизно на рівні коали - милого, але зовсім нерозумного створіння. І це почало дратувати. Тож я просто кивнула.

Він засунув руку собі в кишеню, дістав червону оксамитову коробочку і простяг мені:

- Відкрий, будь ласка.

Я відкрила, всередині на крихітній білій подушечці лежала каблучка з прозорим блакитним сапфіром в оточенні діамантів, і Райан продовжив:

- Це обручка, і в той же час артефакт. Якщо оціниш якусь ситуацію як потенційно небезпечну - торкнися його і пошли мені зов. Філіп дасть тобі текст закляття. Я, звичайно, сподіваюся, що до цього не дійде. Це просто пересторога.

- Добре, Ваша світлість, - я була сама слухняність і довіра.

- Можеш називати мене Райаном.

Герцог усміхнувся і на його щоках з'явилися ямочки, що зробило його обличчя по-хлоп'ячому задеркуватим. Вони виглядали надзвичайно мило і повністю змінили зовнішність чоловіка. Від серйозності і навіть певної суворості не залишилося й сліду. Зате з'явилася м'якість і водночас якась безтурботність. Це було так несподівано, що я завмерла на якусь мить, замилувавшись цією посмішкою. Але усмішка як з'явилася, так і зникла, наче сонце виглянуло на мить та знову сховалося за хмари.

І ще я помітила, що очі у нього зовсім не сірі, як мені здалось при першій нашій зустрічі, а світло-блакитні як безхмарне небо улітку. Чи можливо його очі як хамелеони: коли він смурний і вони сірі як дощовий день у листопаді, а коли радісний – вони стають ясно-блакитними?

- Домовилися... Райане, - я теж мило посміхнулася у відповідь.

А він навіть нічого, коли усміхається. Зовсім не така бука як на тій злощасній вечері.

Коли ми проговорили всі питання, герцог подякував нам за час і зібрався йти.

І тут дядько ввімкнув режим світської особи та поцікавився:

- У цю неділю Евелін буде представлена при дворі на королівському балу. Ти ж теж там будеш?

Досада відобразилась на обличчі Райана і стало зрозуміло, що він геть-чисто забув про цей захід і зовсім не горить бажанням туди йти, але сказав зовсім інше:

- Так звичайно. Якщо так, то буду.

Ми попрощалися, і я повернулася до своїх покоїв. Коли ввійшла всередину, ноги ослабли, і я знесилено опустилася прямо на килим, притулившись спиною до дверей. Відчуття було таке, ніби я щойно повернулась з тортур.

Залишившись на самоті, я задумалась. Це що ж виходить, герцог організував спостереження за мною, оскільки побоювався нового замаху? А я такого собі нафантазувала! Він загалом виявився нормальним чоловіком. Навіть симпатичним. Трішки.

І з Крістіаном зовсім не добре вийшло. Я справді всього лиш хотіла вправити йому мізки. Вимовити викривальну промову біля вівтаря, сказати, що за зрадника заміж не піду і ефектно розтанути в повітрі, залишивши його на одинці з ганьбою та соромом. Ну, щодо ефектно - це мені вдалося.

І ось як воно вийшло. Зруйнував собі кар'єру через мене. А я, можливо, нажила собі ворога.

Інтриганка з мене ніяка... Але я й не претендую на лаври.

Пристрасті стихли, і все вже не здавалося таким драматичним. Закоханість розтанула як морок. Та й чи була вона?

Цікаво, існує кохання насправді чи це все ілюзії, як ті, що я навчилася створювати? Розслабишся трохи - і все, міраж розвіявся, і прекрасний принц в один момент перетворився на звичайнісіньку собі мишу.

Не все те золото що блищить – оце точно про Крістіана. Тільки блищати він і уміє, а візьмеш на зубок – і метал виявиться м’яким як олово.

Виходить, тиждень – термін достатній для закоханості, але малий, щоб прикипіти до людини душею?

Думки про Крістіана затягували у в'язке болото образ та розчарування, і ці емоції пригнічували. Я розуміла, що не варто влізати в цю трясовину, але все рівно відчувала себе роздавленною і зрадженою.

Крім того, я була знесилена, спустошена і дезорієнтована після безсонної ночі і всіх переживань останніх днів.

Поринувши у цю каламуть, я забула про обід. Тому за мною прислали Софі, щоб нагадати, і вона застала мене сидячою на підлозі біля дверей та обіймаючою свої коліна. Побавивши її, я втомлено піднялася, стряхнула поділ, ніби так і треба, і для панночки нормально сидіти на килимі, а не на дивані, гордо підняла голову і пішла вниз.

Вибачившись за запізнення, я сіла за стіл. Місце Крістіана навпроти було порожнім.

Корделія теж звернула на це увагу:

- Тату, а Крістіан хіба не обідає з нами? - з ледь відчутною напругою в голосі запитала вона.

- Так, люба. І маю вам сказати, що мій помічник звільнений і більше ви його тут не побачите, - сухо відповів граф.

– Що? – голос Корделії здригнувся. – Чому ти його звільнив?

Амалія теж підняла здивований погляд на чоловіка, але делікатно промовчала на відміну від дочки.

- Я не можу поки що розповісти про причини... - почав було дядько.

1 ... 33 34 35 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легковажна наречена, Аліна Амор», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Легковажна наречена, Аліна Амор"