Читати книгу - "Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер"

— Тому що, Еліно.

— Ти мене не кохаєш, ми живемо не те що в різних спальнях, а в різних країнах! То чому ні? Упевнена, у тебе давно є інша жінка, та ти навіть не намагався приховати це, коли ми з тобою одружилися! А тепер що? Я вимагаю розлучення! Якщо ти проти, я найму адвоката й доб’юся того, щоб нас розлучили!

Я заходжуся в істериці. Навіщо він мучить мене? Чому просто не дасть мені спокій? Так же всім краще буде. Я не зможу бути з ним щасливою. Буду страждати, спостерігаючи за тим, як він під ранок від інших жінок повертається. Це вб’є мене. А наш малюк? Я не хочу, щоб він ріс у такій сім’ї. Мені достатньо того, що мені життя зіпсували в дитинстві. Відчувати себе небажаною дитиною, яка всім заважає, не найкраще відчуття. Я на власній шкурі це знаю.

— Наймай. Але будь-яка заява на розлучення від тебе зникне, не дійшовши до суду, — жорстко руйнує всі мої надії. — Приїхали, виходь.

Він майже проганяє мене з машини. У двір не заїжджає. Щойно я зачиняю за собою дверцята, різко зривається з місця і на швидкості зникає за поворотом, залишаючи мене біля воріт у повній розгубленості.

Я не розумію, що робити. Дихаю часто-часто. Намагаюся заспокоїтися. Мені нервувати не можна, але як тут бути спокійною? Що за ігри Дамір веде?

Згадую, що встигла обмінятися номерами телефонів із Тимуром Мельниченком, з яким на аукціоні познайомилася. Він поводився чемно, не приховував інтересу. Чи можу я звернутися до нього по допомогу?

Дістаю із сумочки телефон. Поки йду подвір’ям до будинку, обмірковую свій план. Зрештою, набираю його, поки не передумала. Мені чомусь здається, що він не візьме слухавку, або взагалі забув, хто я така, тоді дурепою цілковитою почуватимусь, але Тимур мене дивує.

— Алло? Не віриться, що ти мені подзвонила, Еліно. Чоловік ревнувати не буде? — сміється, жартуючи, і я трохи заспокоююся.

— Привіт, є хвилинка? Мені порада потрібна, але звернутися нема до кого.

— Звісно, не хочеш перетнутися в центрі й кави випити?

— Я… — хочу відмовитися, але розумію, що це не телефонна розмова. Тому погоджуюся. — О котрій? Я сьогодні весь день вільна.

— Давай за годину у «Весні» зустрінемося.

— Добре. Дякую, що знайшов час для мене. До зустрічі.