Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Гелтер Скелтер 📚 - Українською

Читати книгу - "Гелтер Скелтер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гелтер Скелтер" автора Олександр Завара. Жанр книги: 💙 Детективи / 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 83
Перейти на сторінку:
виглядала засмальцьованою, адже весь цей час не бачила води, а свої дреди хлопець зібрав у великий пучок на маківці, бо так було легше чухати спітнілу шию.

Справа, якою він займався, настільки захопила Мафіна, що він навіть не привітався з сусідом по-людськи. Буркнувши щось на кшталт «Це ти?», він одразу ж повернувся до свого блокнота, що лежав поруч із ноутбуком.

Отямився Мафін лише тоді, коли Макс, зітхнувши, заходився прибирати наслідки його бурхливої діяльності.

– Даруй за гармидер,– пробурмотів приятель.– Маю купу невідкладних справ…

Він всівся за стіл, подивився на здивовану Максову фізіономію й вимовив:

– Поки тебе не було, у нас тут багато чого сталося…

Здавалося, Мафіну справді було що розповісти. Про це свідчив знайомий вогник у його очах.

– Мене не було лише два дні,– зауважив Макс, знизавши плечима.

Водночас він міркував, із чого почати прибирання: із миття посуду, підмітання долівки чи з виклику співробітників райсанстанції. Бо хтозна, яка холера могла оселитися на Мафінових покидьках.

– То що тут могло статися? – байдуже спитав він, дивлячись, як приятель нетерпляче совається на стільці.

– О, багато чого!

Мафін підвівся, його очі запалали ще дужче. Макс те полум’я добре знав, позаяк спостерігав його щоразу, коли приятеля охоплювала лихоманка з приводу якихось «надсекретних матеріалів», оприлюднених у Світовому Павутинні. Щось на кшталт одкровень чергового втікача з військових лабораторій НАТО, де «жорстокі нелюди-вчені експериментують із новітньою біологічною зброєю».

– Ти згоден, що останні півтора місяця у нас склалися досить нестандартно? А тобі не здається, що все це почалося з вечірки, на якій другокурсники відзначали свій «екватор»? – Мафін уважно подивився на приятеля.

– Ні,– відповів той.– Мені якось не до цього.

– От і я кажу,– замислено протягнув Мафін.– Вечірка тут справді ні до чого, бо справа, перш за все, у тому, що ми робили перед дзеркалом у двісті сімнадцятій. Пам’ятаєш?

Його обличчя напружилося, ніби він намагався уявити всі подробиці скоєного. Потім додав:

– Це те, що справді має значення. Ну ж бо, спробуй згадати!

Він потягнувся за пляшкою води, і Макс тільки зараз помітив, що приятель не в шортах, а в трусах із малюнком на сідницях – листям коноплі.

– Гаразд, я коротко… У нас тут ось що… Пам’ятаєш, як ми з Сергієм сиділи в «Cat-n-roll» після вечірки? Саме тоді він уперше повідомив, що виграв той клятий «MacBook», про який згадував перед дзеркалом. І його бажання здійснилося.– Мафін утупив очі в Макса.– Проте це не все. Лана так само забажала сесію на «відмінно». І склала її саме так. А отже…

– Тут є нюанси,– перебив Макс,– тому що…

– Що «тому що»? – Остап не дав йому договорити. Він, вочевидь, жив із цими думками не перший день.– Тому що вона з тією старою сракою Чигиринським? Це не має значення. Байдуже, як саме воно склалося. Зрозумій головне: Ланине бажання здійснилося. Тямиш? Може, скажеш, теж збіг?

Спідлоба дивлячись на Мафіна, Макс нічого не відповів.

– Ну гаразд,– здався той і демонстративно підняв руки вгору.– Хай збіг, хоча два збіги за такий короткий проміжок часу, це надто дивно.– Він раптом знову пішов в атаку.– Але що тоді скажеш про Дару з Богданом? Га? Яка ймовірність того, щоб забажати власне житло й отримати його менше ніж за місяць? Та й взагалі отримати? Це тобі не конкурс у соцмережі, не «добродій» на чолі кафедри.

– Узагалі-то вони його придбали,– заперечив Макс.– Себто не вони, а Богданові батьки. Чи не так?

– Міркую ширше, Максе! Ширше!

Мафін починав дратуватися – як завжди, коли хтось не дослухався до його аргументів.

– Вони забажали одне й те саме! І ось Богдан ні з того ні з сього знаходить можливість переїхати в нову квартиру на дуже крутих умовах. Тобто їхнє бажання теж здійснюється, ось у чому заковика. По факту: вони висловили бажання і отримали те, що забажали. А яким чином – то справа десята.

– Добре,– зітхнув Макс.– І що ж далі?

– А далі Сергій помер.– Остап не забарився з відповіддю ані на мить, рубонув, наче тільки того й чекав.– Слідство дійшло висновку: самогубство. І досі багато хто впевнений, що це так і є.– Він відвернувся до вікна.– А насправді все це – лайно собаче. Ми з тобою добре знаємо, яким він був. І не лише ми. Усі в курсі, які у нього були мрії та амбіції, плани на майбутнє, і все таке…

– На жаль, так часто буває,– обережно вимовив Макс.– Віку собі вкорочують ті, хто завжди був «хорошим другом», «хорошим братом», «життєрадісним і дуже чемним сусідом»… Не знаю. Але є такий факт.

– Думай як хочеш, але Лана через це не спить ночами.– Мафін знову зосереджено подивився на Макса.– Дарі дошкуляють кошмари. Алекс взагалі заліг на дно. Я розмовляв із дівчатами, точніше, вони самі на мене вийшли. Хоча по правді, я збирався зробити те саме, але трохи згодом, бо мав ще одну справу.

– Яку справу?

– Досить нестандартну. Тож тепер маю що сказати. І думаю, що нам треба зібратися і дещо обміркувати.

Мафін сів на ліжко, кивнувши на блокнот і ноутбук, що лежали поруч.

– Маю підозри, що наші життя – всі! – у небезпеці. Над нами тяжіє реальна загроза. І якщо це дійсно так, то Знайда був лише першим у списку. Можеш не вірити, але подивись, що я накопав!

Він потягнувся до ноутбука й відкрив збережену в браузері закладку. Поглянувши на екран, Макс побачив ту ж таки темряву, черепи зі свічками, павутиння з павуками і невеличкий текст. Судячи з назви, саме він колись так зачепив його приятеля.

– Цікаво,– погодився Макс за півтори-дві хвилини, прочитавши викладене на сторінці.– Тільки там про смерть жодного слова. Чи я щось прогавив, Остапе?

– Кажу ж: мисли ширше, Максе,– знову нагадав Мафін.– Тобі вся ця історія нічого часом не нагадує? – Він зітхнув і вкотре подивився у вікно.– Ні, мені одному думати про це просто несила. Конче необхідно поділитися з кимось, бо я точно з глузду з’їду…

20

АЛЕКС. КОХАННЯ З АЛКОГОЛЕМ

Тричі вимовлена Алексом Савицьким спросоння брудна лайка зруйнувала тишу в кімнаті гуртожитку. Чи не всю ніч тут панував спокій, наче в якійсь глибокій печері, де єдиним джерелом звуків є шелестіння крил кажанів, що повертаються сюди днювати. Благословенне умиротворіння було остаточно порушене.

Перший пасаж, вимовлений досить стримано, висловлював лише відверте невдоволення якістю життя і був пов’язаний із шаленим дзвоном

1 ... 34 35 36 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гелтер Скелтер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гелтер Скелтер"