Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Зламана коханням, Ксенія Євчук 📚 - Українською

Читати книгу - "Зламана коханням, Ксенія Євчук"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зламана коханням" автора Ксенія Євчук. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 64
Перейти на сторінку:

Звісно, я.

Хтось сумнівається?

Я — ні.

— Цікаво почути.

— Ти. Моя жінка говорить про вас, бляха, увесь час. Я навіть не зміг відволікти її.

— Що я можу зробити?

— Забрати Афіну кудись подалі від нас, щоб я знову відчував тіло своєї жінки. Ти міг би це зробити для мене?

— Відразу, як ти купиш мені пентхаус на іншому півострові.

Останній листок відлітає в смітник, і я роблю ще один ковток алкоголю.

У грудях горить від смаку, і мені стає краще.

— Тобі потрібен син, щоб у Девіана був хтось такий, яким є ти для мене.

— Чудовим чоловіком, без якого ти не можеш жити?

— Я люблю тебе, і ти це знаєш. Але не зазнавайся, я зміг би якось прожити без тебе.

— Це відбудеться тоді, коли Афіна цього захоче.

— Наші діти знатимуть закони з самого дитинства. Для Афіни ще щасливий кінець з тим, що ні ти, ні я не зважаємо на закони мафії.

— Це наші помилки, які зникнуть у нашому поколінні.

І це не щасливий кінець для Афіни.

Це початок як для неї, так і для мене.

За декілька годин уже темніє, і ми готові повертатись.

Чим же могла себе зайняти моя дівчина весь цей час?

Рафаель піднімає слухавку і світиться, ніби дитина на Різдво.

Хто ж це може бути, як не Ларія.

— Навіщо тобі він?

Я поправляю свій ніж, коли Рафаель різким рухом подає мені свій телефон.

— Що?

— Візьми, Ларія має щось тобі сказати.

Я беру телефон, і захекана жінка дихає в трубку. Голос Девіана на задньому фоні, що жадає уваги своєї матері.

— Любий, Афіна трішки збрехала мені, коли казала, що збирається до магазину.

— Бляха, що ти кажеш?

— Вона в клубі. Я вже перекинула тобі геолокацію.

— Якого біса?!

— Не підвищуй тон, — попереджає Раф, тягнучись, щоб забрати з моїх рук телефон.

— А охорона? Де вони?

— Я дозволила їй піти без них. Я не знала.

— Блять, як можна не знати, що за нею потрібен табун охоронців, щоб вона не втрапила в халепу? Ти ж її сестра! — я сам зриваюсь на крик і, щоб не сказати чогось зайвого, віддаю телефон і прямую до своєї машини.

Вже швидше, майже біжучи.

Перевіряю свій телефон і звіряю геолокацію.

Серед усіх клубів, які є в Сицилії, вона обрала саме цей.

Клуб, який не належить ні Стідді, ні людям, з якими в нас зв'язки. І це навіть не клуб Ндрангети.

Це тупо діра посеред рівної дороги.

І звісно, вона там, бо срані пригоди — це те, як її мали назвати при народженні.

Злість бурлить у моїй крові, змушуючи стискати кермо так, ніби я можу розчавити його голими руками. Якби я міг, я вже зараз був би там, видираючи її з тієї діри, яка називається Печерою. Чому вона завжди лізе туди, де найгірше? Чому її завжди тягне туди, де небезпека?

Якби ж я міг залізти в її голову...

Дорога розливається переді мною, і я натискаю на газ, пропускаючи мільйони думок про те, що може з нею трапитись. Я ж це передчував. Я знав, що цей вечір не мине спокійно. Чорт забирай, я відчув це ще тоді, коли побачив її вперше. Це постійне прагнення кинути виклик долі, зламати правила.

Я не повинен був залишати її без нагляду навіть коли там стільки людей і навіть її сестра. 

Тепер, коли залишилося декілька хвилин, щоб добратися до того клубу, я відчуваю, як злість змішується з адреналіном.

Ця дівчина – моя власна персональна катастрофа. І навіть якщо доведеться рознести той клуб на шматки, я все одно знайду її, витягну звідти і нагадаю, кому вона належить.

Машина, яку відправив за мною Рафаель спиняється на декілька метрів позаду мене.

Я махаю їм рукою, щоб залишались на своїх місцях і не йшли за мною.

Будівля така, як про неї й говорять.

Ніби під завалами, пофарбований лише другий поверх.

Саме той поверх, де з вікна миготить світло.

Навіть якби це місце було під землею, ця дівчина б знайшла його і злилась із натовпом, збираючи неприємності на свою дупу.

Всередині на всю гучність лунає пісня "Back to black" і я затикаю вуха, проходячи повз колонок, що б'ють по перепонках.

Сходи такі ж старі, як і сама будівля.

Люди всюди, здебільшого чоловіки.

Занадто багато людей на одне приміщення. Це, бляха, однозначно не Печера.

Мені важко не знайти Афіну.

Вона відразу кидається в очі, стоячи на сцені.

В її руці уявний мікрофон, а по різні боки від неї стоять ще п'ятеро людей. І всі вони стоять на одній нозі, похитуючись.

Дивно, що дівчина ще не впала, викрикуючи приспів до пісні.

Хтось з натовпу кричить, підтримуючи людей на сцені. 

Вона так сяє, зриваючи свій голос, ніби це найкраща забавка на світі.

Я починаю пробиратися крізь натовп, ігноруючи тих, хто штовхає мене, намагаючись зупинити. Її погляд не зустрічається з моїм, вона занурена в цей дурний спектакль. У мене всередині все кипить. Вона має бути зі мною, а не тут, не з цими ідіотами.

Я піднімаюсь на сцену, не зважаючи на те, що на мене кричать. Один з чоловіків, що стоїть поруч з нею, намагається торкнутися її плеча, але цього разу я не стримуюсь.

Мій ніж з'являється в руці так швидко, що він навіть не встигає зрозуміти, що сталося. Різкий рух, і я ріжу йому палець. Кров бризкає навколо, і він відскакує назад, зойкаючи від болю. Падає на землю, оглядаючись по різні боки, ніби під наркотиками.

Це привертає її увагу. Вона, нарешті, дивиться на мене, і я бачу, як шок і страх змінюють вираз її обличчя. Вона пробує відстрибнути але я швидко піднімаю її на руки, вириваючи з її рук чийсь крем для обличчя.

— Ми йдемо, — шиплю, не зупиняючись на півдорозі. Вона починає опиратися, але я тримаю її міцно, спускаючи зі сцени.

Натовп навколо розступається, бачачи кров на моєму ножі і відчуваючи мій гнів. Ніхто не насмілюється підійти ближче.

— Лансе, пусти мене! —  намагається вирватись, але я не слухаю. Притискаю її до себе міцніше, рухаючись до машини.

1 ... 34 35 36 ... 64
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зламана коханням, Ксенія Євчук», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зламана коханням, Ксенія Євчук"