Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова 📚 - Українською

Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Всевидяча Нея" автора Вікторія Хорошилова. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 77
Перейти на сторінку:

— Він їх варив. Щось по енергоструктурі бачиш?

— Ні, в сенсі її зовсім немає. Навіть у мертвих якась залишкова енергія є. Тут зовсім голяк і кістки світяться, дивно що я бачу. Тому що це білий колір, а я його зазвичай не бачу зовсім він для мене прозорий. А тут щільний і бачу кістку і від неї світіння.

— Згоден із Неєю, — сказав Жорж, — тільки я світіння не бачу. Думаю, через зростання дару ти стала бачити білий колір. Але енергію з'їли повністю.

Прибрала лінзи в спеціальну коробочку і ще раз подивилася на кістки.

— Ні, білий не бачу. То через лінзи спотворення. Бачу тільки силует кісток.

Нічого нового не побачила і від побаченого мені ставало погано, мені дозволили піти. Ігнат сказав суворо:

— Іди до Катьки.

Дівчина дивилася на мене широко розкритими очима. Одразу повела на кухню і підсунула чай із чимось алкогольним. Коли її батько з Маркусом зайшли відразу відчули запах алкоголю від мене.

— Катько, ти з глузду з'їхала?

— Валер'янка на неї не діє. А так вона хоча б не сидить, дивлячись в одну точку. Ви зовсім збожеволіли, залучаючи її до розслідувань. Самі казали, що вона не повнолітня. Хто подбає про її психіку? Так вона хоча б розслабилася, і те, що вона заснула, це добрий знак.

— Багато ти їй налила?

— Ні, трохи в чай хлюпнула.

Маркус відвіз мене додому і там я вже прокинулася. Здивовано подивилася на нього.

— Ти як?

— Нормально, а що мені таке цікаве Катя налила в чай?

— Те, що тобі пити не можна, алкоголь. Як голова, не болить?

— Ні. Ти ще залишишся?

— Мені у відділок потрібно. Ні в якому разі алкоголь не пий, зрозуміла?

Кивнула. Хоча дивне відчуття все ж було, мені хотілося ще. Зробила собі дуже міцний і солодкий чай. І за одне поїла, полегшало. Але згадавши деяких особистостей, яких я бачила п'яними, вирішила, що не буду повторно пробувати. Не хочу мати такий жахливий вигляд, як вони. Взялася за опрацювання будиночка на стіні, за одне направлю думки в потрібному руслі. Будинок вийшов більш об'ємним. Я поки додавала штрихів до малюнка продумувала що там, можливо, для зручності. Багато не вигадувала — диван-ліжко, кілька розкладних крісел, опалення артефактами. Вбиральня самоочисна, теж на основі артефактів, зараз такі ставали дуже популярними. Після опрацювання і продумування будинку відчинила в нього двері. У ньому було все, про що я думала. Побула трохи в будинку, виття не було, хоча за вікном був усе той самий ліс. У будинку була одна кімната, без кухні і вбиральня з водою. Подумала, що потрібно додати тут шафу і невелику зону для кухні. Не знаю чи часто буду сюди навідуватися, але нехай буде. Після повернулася додому. Подивилася на стіну в спальні й намалювала ще двері на стіні та в коморі. Хіба мало що може трапитися.

Ще через кілька днів почула, як клацнув замок вхідних дверей. Я засиділася за роботою і ще не лягла спати. Але ні Діма, ні Маркус до мене так пізно не збиралися. А потім спрацювала сигналізація. Я швидко закрила ноутбук і через двері, намальовані на стіні, перейшла в комору. Стала прислухатися до того, що відбувається. Хтось зайшов до спальні й цілеспрямовано пішов до шафи, відчинив її і почав виламувати потаємні дверцята. Я через мальовані двері вийшла в кімнату і зайшла в будиночок на малюнку.

Через кілька хвилин у кімнаті з'явився дивного вигляду чоловік. Він насупившись, подивився на всі боки і звернув увагу на малюнок, став його розглядати. Я відійшла від вікна. Обличчя я роздивилася, але більш ніж упевнена, що це маска, ілюзія. Через малюнок мені не видно його енергетику. Підійшла до дверей у вбиральню і, заплющивши очі, відчинила двері у свою шафу в спальні, дістала теплий спортивний костюм. І закрила прохід, одягнулася і ще раз подивилася у вікно. Чоловік так само дивився на малюнок. А потім він замахнувся кігтями на малюнок. Я миттю кинулася до дверей і налаштувалася на ділянку, вискочила з будиночка. Не хочу перевіряти що буде зі мною і з будинком якщо він зіпсує малюнок. Вискочила я в кабінеті шефа. Він напрочуд був на місці й курив. Побачивши мене закашлявся. А потім швидко оцінив, що я босоніж і з—під кофти стирчить ночнушка.

— Що сталося?

— До мені хтось вліз. Він знав про мою схованку в коморі. Добре, що я підстрахувалася малюнками.

— Залазь у крісло з ногами. Як тільки одягнутися встигла?

— Він вийшов зі спальні, і я змогла в шафу прохід відкрити. Але в моєму притулку стало небезпечно перебувати, він кігтями замахнувся на мій малюнок. Не хочу перевіряти, щоб зі мною сталося. Чашки зазвичай виходили з дірками.

— Ти його розглянула?

— Це скоріше за все було не його обличчя і в нього кігті були.

— Не важливо, намалюй як запам'ятала. Енергоструктуру бачила?

— Ні. Що мені робити?

— Заспокойся, малятко. Зараз я твоєму хлопцеві подзвоню.

Виявилося, що Маркус отримав повідомлення про злом разом із Денисом і вони вже були в мене в квартирі. З полегшенням видихнули, коли дізналися, що я в безпеці.

— Нея, відчини двері додому, — попросив шеф.

 Кивнула і пішла до звичайних дверей. Вийшли з дверей спальної. Маркус одразу підхопив мене на руки й поцілував. Потім принюхався.

— Дивний запах.

— Я в будиночку була. Він його зіпсував, — сказала засмучено. — Я так старалася облаштовувала його.

— Спробуй відновити, — сказав шеф. — Просто уяви, що будинок цілий і порваний тільки малюнок.

Подумала і зробила те, що каже шеф. А потім підійшла до дверей у спальню. Зачинила їх, а потім уявила, як відчиняю двері в будинок. Вийшло. Будинок був цілим і вже з кухонькою, такою як я уявляла, коли була в ньому.

— Угу, запах звідси, — сказав Маркус за моєю спиною. — Мило тут.

Вийшли назад у квартиру.

— Ви не застали того типа? — запитала в чоловіків.

— Ні, але запах у нього дивний, дикий, небезпечний. Навіть не знаю, чи варто тобі залишатися тут самій?

1 ... 34 35 36 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"