Читати книгу - "Страви сердечні, Агата Задорожна"

– Що?.. 

Я тяжко зітхнула, бо повністю його розуміла. Назвати комірчину, в якій я жила, кімнатою навіть язик не повертався – в ній ледве влазило ліжко та зовсім маленький пошарпаний комод. 

На превелике щастя, речей в Розмарі теж було негусто, тож однієї полиці цілком вистачало для того, аби скласти усі її дві сукні та три хустинки. 

– Чому тут так холодно? – запитав чоловік за мить, здригаючись. Маленьке віконечко, що виходило на сад і рівнину за ним, все обросло морозними візерунками, що вже наче пробиралися й на стіну поряд. Три ковдри на ліжку здавалися міцними, але я знала, що вони теж холодні, як лід. Пройде не менше половини ночі, перш ніж я зможу зігрітися. 

Я постукала лорда по плечу. 

– Все, моя зупинка. Тепер можна мене вже нарешті опускати. 

– Ні! – обурено вигукнув Елмор. – Ти ж не думаєш, що я тебе тут залишу? Та тут ж навіть пічки немає…

Він ще раз з огидою обдивився комірчинку. 

– Вирішено, – проголосив він раптово. – Ти будеш відтепер спати зі мною.