Читати книгу - "Муза, Настя Пуст"

на ранок Олена захворіла..
Тож до Репетитора не пішла..
Насправді якимось чудом їй почало подобатися вчити Математику..
А може просто дивитись на Олега в рушнику..

* Олег помітив що Олена не прийшла на назначений час  заняття з математики..
Тож вирішив запитати в мами..

Олег: мам..а чому Олена не прийшла?

Мама: а що?
* З посмішкою запитала Христина Анатоліївна.

Олег: та просто цікаво..

* Тим часом олена пише..пише невпинно..
Вірш за віршем..строчка за строчкою .
Як що раніше вона не могла два куплети зв'язати
То зараз написала за день робіт 6 не менше..
І що цікаво , вони всі ліричні , Олена й сама не розуміє що присвячує їх Олегу..
Муза є то й добре , яка різниця про кого..?

*Як тут до неї в кімнату заходить Кирило..
Блідий безсилий..
Після того випадку на війні коли в його груди попала пуля..
Лікарі говорять що шанси малі..
Звісно про це батьки Олену не інформують..а навіщо?
..Нехай думає що все добре , в неї ж тільки но все налагодилось..

Кирило: ти як сестричко..?

Олена:.впорядку..вірш пишу..

Кирило: о.. нарешті..я думав що вже й не продовжиш..

Олена: на не дай бог..я вже 7 пишу..
Таке відчуття дивне..
Натхнення ніби не скінчаться..

Кирило: то що почитаєш мені свої шедеври ?

Олена: так..слухай..
* Дівчина виразно почала читати брату вірш..Кирило посміхнувся..розуміючи що в роботах сестри описаний Олег..

Кирило: хм..цікаво , ліричні такі)

Олена: ой та годі тобі..

Кирило: нууу говори..для кого стараєшся...?

Олена:.що..?
Для себе стараюся..
* Вона вже хотіла накричати на брата.
Та згадала що його треба цінувати..
Армія стала для неї справжнім уроком..

Кирило: ну тобі подобається хтось..?

Олена: можливо..

Кирило: а..ну тоді все ясно..

Олена: що..?

Кирило: ну я зрозумів тобі подобається - Олег!!

Олена: що..ні!
* Сказала вона.
Але в душі й справді..він їй подобається
он хто та муза..
Яка не дає покою Оленці

* Кирило вийшов з кімнати даючи сестрі час на роздуми