Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Пісня Сюзанни. Темна вежа VI 📚 - Українською

Читати книгу - "Пісня Сюзанни. Темна вежа VI"

261
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пісня Сюзанни. Темна вежа VI" автора Стівен Кінг. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 120
Перейти на сторінку:
п’яно спотикаючись, попленталася по килиму, ледь не перечепилася об ліжко, тоді почала кружляти, мов якась підпила танцюристка. Сюзанна вліпила їй ляпаса, червоні сліди засяяли на щоці, мов окличні знаки.

«Я ж сама себе періщу, ось що я роблю, — подумала Сюзанна. — Бити власне оснащення, хіба це не по-дурному?»

Але їй несила було стриматися. Нелюдськість того, що зробила Мія, ця її монструозна зрада…

Всередині, на якомусь бойовому майданчику, котрий не був цілком фізичним (але також і не цілком ментальним), Мії врешті вдалося стиснути горло Сюзанни/Детти і відтягнути їх назад. Очі в шокованої лютою атакою Мії все ще були вибалушені. Сором також спричинився до її шоку. Сюзанна сподівалася, що та ще здатна відчувати сором, що вона не перейшла ще фінальну межу.

— Я зробила те, що мусила зробити, — повторювала Мія, штовхаючи Сюзанну назад до камери. — Це мій малюк, а ви всі проти мене, я зробила те, що мусила зробити.

— Ти виторгувала за Едді й Роланда собі монстра, ось що ти зробила! — голосила Сюзанна. — 3 того, що ти підслухала і передала, Сейр тепер знає, що вони скористаються Дверима, щоб дістатися до Тауера, так? І скількох він там поставив, щоб їх перестріли?

Єдиною відповіддю їй був той залізний брязкіт. Тільки цього разу він прозвучав ще й удруге. А потім утретє. Руки хазяйки тіла стискалися на шиї в Мії, тож вона не бажала випробовувати шансів. На цей раз двері камери було замкнуто на три замки. Камери? Чорт забирай, з тим же успіхом її можна було назвати Чорною дірою Калькутти.[35]

— Ось виберуся звідси, повернуся в Доґан і повиламую там всі регулятори! — закричала вона. — Мені самій тепер не віриться, що я намагалася тобі допомагати! Та ладно, хер з тобою! Народжуй серед вулиці, мені до цього байдуже!

— Тобі звідси не вибратися, — відповіла Мія, і голос її прозвучав ледь не вибачливо. — Пізніше, якщо зможу, я залишу тебе в спокої.

— Який ще мені спокій може бути, якщо Едді вбито? Недарма тобі забаглося зняти його перстеник! Як тільки тобі не соромно було тримати його після всього, що ти наробила.

Мія приклала до вуха слухавку, але Річарда П. Сейра в телефоні вже не було.

Либонь, мусив кудись поспішати, поширювати заразу, подумалось Сюзанні.

Мія поклала слухавку на місце, роззирнулася по порожній, стерильній кімнаті, як то роблять люди, котрі не мають наміру повертатися туди, звідки йдуть, бажаючи впевнитися, що забрали все, що того варте. Лапнула себе за одну кишеню джинсів, намацала там пачку грошей. Торкнулася другої й відчула горбочок, там лежала черепаха, skölpadda.

— Вибач, — промовила Мія. — Я мушу піклуватися про мого малюка. А ви всі проти мене.

— Неправда, — відповіла їй Сюзанна з замкненої камери, куди її запроторила Мія. А втім, де ж вона зараз насправді перебуває? У найглибшому, найтемнішому підземеллі Замку-на-Хаосі? Можливо. Та яке це має значення? — Я грала на твоєму боці. Допомагала тобі. Я зупинила твої бісові перейми, коли в тебе виникла на це потреба. А ти що наробила? Як тільки ти могла вчинити мені таку підлість?

Мія затрималася проти дверей, щоки її спалахнули тьмяним рум’янцем. Авжеж, їй соромно, аякже. Але сором її не зупинить. Ніщо її не зупинить. Аж поки її, в свою чергу, не зрадить хтось, а саме — Сейр з його друзяками.

Думка про неминучість такого розвитку подій зовсім не втішала Сюзанну.

— Ти проклята, — гукнула вона. — Ти ж це сама знаєш, чи не так?

— Мені все одно, — відповіла Мія. — Вічність у пеклі — хороша ціна за ту радість, яку я отримаю, хоч разок подивившись у личко моєму малюкові. Благаю, почуй мене.

А далі, несучи з собою Сюзанну й Детту, Мія прочинила двері готельного номера, вийшла у коридор і зробила перші кроки на своєму шляху до Діксі-Піґ, де на неї чекали жахливі хірурги, щоб спорожнити її від не менш жахливого малюка.

ЗАСПІВ:

Комала-ком-чил!

Чи дістане в тебе сил

Запопасти зрадницю,

Як вхопити в жменю бджіл.

ВІДСПІВ:

Комала-ком-шість!

Гострі жала будять злість!

Поки зрадниця тебе тримає,

Ти тримаєш в жмені бджіл.

Сьомий куплет

ЗАСІДКА

ОДИН

Роланд Дескейн був останнім з останнього загону великих бійців Ґілеаду, і недарма, бо зі своєю курйозно романтичною натурою, браком уяви і вбивчою спритністю рук він завжди був найкращим з них. Тепер у ньому вже оселився артрит, але сухий крутій не зачіпав його очей і вух. Коли їх з Едді всмоктало до Незнайдених Дверей, він почув, як той гепнувся головою об одвірок (і сам встиг нахилитися в останню мить, щоб не розвалити собі череп об верхній брус Дверей). Він почув пташині співи, спершу дивні й далекі, як то буває уві сні, а тоді раптом вони зазвучали зблизька, прозаїчно поряд. Сонце плеснуло йому просто в обличчя й, либонь, засліпило б його на якусь мить після мороку печери, з котрої він з’явився. Але Роланд, щойно побачивши яскраве світло, примружився, очі його вмент перетворилися на вузенькі щілинки, і все це він робив не задумуючись. Якби замислювався з таких приводів, навряд чи, приземляючись на втоптаний, потемнілий від мастила майданчик, помітив би круглий спалах праворуч спереду. Едді точно б загинув. А може, й обох було б вбито. За досвідом Роланда тільки дві речі могли блищати з такою довершеною округлістю: монокль та оптичний приціл.

Стрілець вхопив Едді під руку так само автоматично, як був примружив очі від раптового сплеску сонячного світла. Ще стоячи на кам’янистій, вкритій кістяним пилом долівці Печери дверей, він відчував, які напружені м’язи в юнака, і відчув, як вони розслабилися, коли голова Едді зустрілася з одвірком. Але Едді стогнав, намагався щось казати, отже, він, принаймні частково, був притомний.

— Едді, за мною! — схоплюючись на рівні, гаркнув Роланд. Гострий біль вибухнув у правому стегні і продер йому ногу аж до коліна, та він навіть не скривився. Фактично, майже не завважив того болю. Він потяг Едді за собою в бік якоїсь будівлі повз щось, що навіть Роланд упізнав як колонки для заправляння автомобілів. Тут на них був напис «Мобіл», замість назв уже знайомих йому брендів «Ситго» або «Суноко».

Едді все ще залишався у напівпритомному стані, і то в найкращому випадку. Ліва щока в нього була забризкана кров’ю з рваної рани на голові. Однак він щосили намагався ворушити ногами і зумів подолати три дерев’яних сходинки

1 ... 34 35 36 ... 120
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пісня Сюзанни. Темна вежа VI», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пісня Сюзанни. Темна вежа VI"