Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Із Росії з любов'ю 📚 - Українською

Читати книгу - "Із Росії з любов'ю"

235
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Із Росії з любов'ю" автора Ян Ланкастер Флемінг. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 69
Перейти на сторінку:
— під стиль Французької імперії, пошарпані часом, але з рештками елегантності початку століття. На паркетній підлозі лежав прекрасний бухарський килим. З пишно оздобленої стелі звисала начищена бронзова люстра. Ліжко, що стояло під правою стіною, було справді королівське. Велике дзеркало у золотій рамі закривало більшу частину стіни. Бонд був задоволений. Кімната для молодят! У такому разі дзеркало має бути й на стелі. В обкладеній кахельною плиткою ванній кімнаті було все, що потрібне, зокрема й біде та душ. Його речі для гоління вже дбайливо розклали на поличці перед дзеркалом.

Портьє не відставав ні на крок, і коли Бонд сказав, що задоволений кімнатою, той вдячно вклонився.

А чом би й ні? Бонд знову обійшов кімнату, ретельно обстежуючи стіни, ліжко й телефон. Чого це відмовлятися від кращого? Чому тут мають бути мікрофони та потаємні двері? Який у цьому сенс?

Його валіза стояла на лаві біля комода. Він став навколішки. На замку жодної подряпини. Жмутик пуху, який він запхав у застібку, був на місці. Ніяких слідів стороннього втручання. Бонд відкрив валізу й дістав звідти «дипломат». І там ніяких слідів. Він закрив «дипломат» і підвівся.

Бонд умився і вийшов з кімнати. Ні, листів для ефенді не залишали. Відчиняючи дверцята «Роллса», портьє вклонився ще нижче, ніж перед тим. Чи ховався за виразом провини в його очах натяк на змову? Бонд вирішив більше про це не думати. Гра, хоч би яка вона була, мала відбутися. Якщо заміна кімнати стала першим ходом, її гамбітом, то це й на краще. Десь і колись гра мала початися.

Коли машина спускалася з пагорба, він думками повернувся до Дарко Керіма.

Яка людина для керівництва станцією «Т»! Самі його розміри в цій країні потайливих миршавих чоловічків надають йому владу, а його величезна життєздатність і любов до життя робить з кожного його друга. Звідки взявся цей розкішний кмітливий пірат? І як сталося, що він почав працювати на таємну службу? Він, безперечно, належав до того рідкісного типу чоловіків, яких Бонд любив. І він уже відчував готовність долучити Керіма до півдесятка своїх справжніх друзів.

Автомобіль переїхав Галатський міст і тепер посувався склепистим пасажем базару прянощів. Шофер прокладав шлях пласкими вичовганими сходами в тумані екзотичних пахощів, вигукуючи прокльони жебракам і навантаженим мішками носіям. Посеред проїзду шофер звернув із людського потоку ліворуч і показав Бондові на невеличку арку в товстій стіні. Кам'яні сходи закручувалися вгору, як у вежі.

— Ефенді, Керім-бей у дальшій кімнаті ліворуч. Треба тільки запитати. Бонд вибрався прохолодними сходами до невеличкого передпокою, де його зустрів офіціант і, навіть не спитавши імені, повів крізь лабіринт маленьких, обкладених кольоровими плитками склепистих кімнат до тієї, де сидів Керім-бей. Помахуючи склянкою молочно-білої рідини, в якій поблискував лід, він радісно привітав Бонда.

— А ось і мій друг! Для початку трохи ракії. Після такої екскурсії можна й стомитися. — І Керім почав, як із автомата, вистрелювати офіціантові замовлення.

Бонд сів у крісло із зручними бильцями і взяв чарку, яку йому подав офіціант. Він підніс її в бік Керіма і скуштував напій, що нагадав йому «оузо». Бонд вихилив чарку до дна. Офіціант одразу ж наповнив її знов.

— А тепер замовимо ленч. У Туреччині не їдять нічого, крім покидьків, підсмажених у згірклій оливковій олії. Але в «Мізір-карсарі» покидьки найкращі. Шкірячи зуби, офіціант заходився щось пропонувати й пояснювати.

— Він каже, що донер-кебаб сьогодні дуже добрий. Я йому не вірю, але цілком може бути й так. Це — молода баранина, підсмажена на вугіллі, із смачним рисом. Багато цибулі. А може, ви надаєте перевагу чомусь іншому? Плову чи оцьому клятому фаршированому перцю, який вони тут їдять? Тоді гаразд. Починати треба із смажених сардин, їх цілком можна їсти. — Керім поговорив з офіціантом. Потім сів і всміхнувся Бондові. — Тільки так можна поводитися з цими чортяками. Вони люблять, коли їх лають і штурхають у зад. Це все, що вони розуміють. Це в їхній крові. А претензії на демократію тільки вбивають їх. їм потрібні султани, війни, зґвалтування й веселощі. Бідні, дурні й тупоголові тварюки в смугастих костюмах і котелках. Вони нікчемні. Досить на них тільки глянути. Та ну їх к бісу! Які там новини?

Бонд розповів про заміну кімнати та незачеплений «дипломат». Керім поставив склянку ракії і витер рота другим боком долоні. Він висловив ті самі думки, що виникли й у Бонда.

— Атож, гра колись має початися. Я вже зробив деякі маленькі кроки. Тепер нам залишається чекати й спостерігати. Ми вчинимо невеличкий наїзд на ворожу територію після ленчу. Гадаю, вас це зацікавить. О, нас не побачать. Ми рухатимемося в тіні, під землею. — Керім у захваті від власної дотепності розсміявся. — А тепер поговорімо про інші справи. Як вам Туреччина? Ні, облишмо цю тему. Що там іще?

Їхню бесіду перервала перша страва. Смажені сардини смакували, як і будь-які смажені сардини. Керім прилаштував поруч велику тарілку зі смужками сирої риби. Побачивши здивований погляд Бонда, він сказав:

— Це сира риба. Після неї я їстиму сире м'ясо й латук, а потім вип'ю піалу йогурта. Я не примхливий, та свого часу мене тренували на професіонального силача. В Туреччині це непогана професія. Публіка їх любить. І мій тренер наполягав на вживанні тільки сирої їжі. Так виробилася звичка. Це добре для мене, але... — Він помахав виделкою. — Але я не скажу, що це добре для кожного. Мені з біса байдуже, що їсть решта людей, якщо вони мають від цього втіху. Я тільки терпіти не можу тих, хто сумно їсть і сумно п'є.

— Чого це ви раптом вирішили бути силачем? Як ви потрапили до того бізнесу?

Керім підхопив виделкою смужку риби й розірвав її зубами. Потім вихилив півсклянки ракії, закурив сигарету і відкинувся в кріслі.

— Гаразд,— мовив він із невдоволеною посмішкою,— можна говорити про мене, як і про все інше. Зрештою, це природна-цікавість: як такий великий навіжений чоловік потрапив до таємної служби? Я розповім, але коротко, бо це довга історія. Зупиніть мене, якщо набридне слухати. Добре?

— Згода. — Бонд закурив і собі.

— Родом я з Трабзона. — Керім спостерігав, як сигаретний дим підіймається кільцями вгору. — У нас була велика родина з багатьма матерями. Мій

1 ... 34 35 36 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Із Росії з любов'ю», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Із Росії з любов'ю"