Читати книгу - "Бронзовий птах"

Дієслова наказового способу зовсім зникли з його мови. Піонерам своєї ланки він нічого не наказував, а лише лагідно говорив: «Я б на твоєму місці зробив так…» Або: «Це, звичайно, справа твоя, але на твоєму місці я б зробив так…» Привітне і доброзичливе «на твоєму місці» не сходило тепер з його язика.

І це Генка, самовпевнений Генка! Нікого й нічого він не боявся, крім товаришів. Боявся їх поганої думки про себе.

Особливо підлещувався він до «борця за справедливість» — Бечки. Ходив з ним обнявшись, намагався дістати йому медикаменти (Бечка завідував санітарною частиною), переконував усіх неохайних виконувати Беччині розпорядження.

Але саме від Бечки йому й дісталося найбільше на самохарактеристиках.

По обіді всі посідали на лужку в затінку дерев. Головою обрали Славика: він був справедливим і вмів вести збори спокійно і тактовно.

Мишко проголосив коротке вступне слово. Він побіжно зупинився на сучасному моменті, вказав на складне міжнародне становище республіки, на мерзенні підступи капіталістів та імперіалістів і необхідність у зв'язку з цим підвищення відповідальності кожного комсомольця перед колективом і перед самим собою, перед своєю революційною і комсомольською совістю. Самохарактеристики, сказав Мишко, повинні допомогти кожному комсомольцеві і піонерові удосконалювати самого себе, допомогти йому побачити свої недоліки і якомога швидше позбутися їх. Тим більше, додав Мишко, що останнім часом мали місце факти несвідомості…

На цьому місці Славик перебив його і сказав, що висловлюючись таким чином, Мишко вже обумовлює характеристики деяких товаришів. Тому, як голова, Славик пропонує Мишкові зробити лише загальні зауваження і, по можливості, короткі, а про факти говорити конкретно при обговоренні того чи іншого товариша. Усі хором підтвердили, що Славик правий. Мишко не сподівався, що Славик зробить таке зауваження йому, вожатому (все ж і про авторитет треба думати). Але в думці він не міг не згодитися, що Славик має рацію: така традиція, і не треба її порушувати. Згнітивши серце, він згодився і запропонував почати обговорення з Генчиної ланки. Славик поставив цю пропозицію на голосування. За неї голосували всі, крім піонерів Генчиної ланки. Але їх була меншість, і обговорення почалося.

Першим у списку був Генка.

Слово взяв Бечка. Він підвівся, набрав серйозного вигляду і сказав:

— Останнім часом ми дуже здружилися з Генкою. Але саме тому, що я його друг, я зобов'язаний відверто сказати про його недоліки… Найголовніше в Генці — це нестійкість характеру. Не може він стримувати себе. Відчуває, що не треба цього робити, не треба цього говорити, а робить і говорить. Комсомолець повинен обдумувати і зважувати свої вчинки. А Генка не вміє ні обдумувати, ні зважувати. Тому він і потрапляє в різні історії…

Бечка нагадав історії, в які потрапляв Генка через свою нестриманість, і на закінчення сказав:

— У Генки, звичайно, багато ще й інших недоліків. Але той, про який я сказав, — головний. І Генці треба його позбутися якнайшвидше.

І хоч би хто-небудь захистив бідного Генку! Навіть Зіна Круглова, єдина дівчинка, з якою він дружив, схопилася і швидко заторохтіла:

— Генка недисциплінований. Як може така людина бути помічником вожатого загону? Замість того щоб бути прикладом, він сам на кожному кроці порушує дисципліну. Історія з тим, як він дражнив Ігоря і Севу, говорить сама за себе. А випадок у Москві з бабусею Ігоря, а ці нещасні цвяхи? Генці час кінець кінцем подумати про свій авторитет.

— Генка грубий, — сказала Некрасова Надя.

— Генка легковажний, — додала Некрасова Віра.

— Генка любить дражнити інших, — в один голос закричали Ігор і Сева.

— Генка базікало, не дає нікому й слова сказати, — заявив Кит.

І Генка з жалем згадав про віддані даремно порції каші.

А Наташа Бойцова сказала:

— Генка занадто самовпевнений. Він хвалькуватий і любить усе приписувати собі одному. Соромно так багато про себе думати. Нескромно. Це яскраво виражений індивідуалізм.

Останнім про Генку говорив Славик:

— Я думаю, головна біда Генки в тому, що він занадто імпульсивна людина. Всі його вчинки підпорядковані миттєвому почуттю, тобто імпульсу. А наші дії повинні бути підпорядковані не імпульсу, а тверезому врахуванню обставин.

Тут Славик пустився в довгі міркування про волю, характер, імпульси і навіть добрався до «категоричного імперативу» Канта, про який прочитав у якійсь філософській книзі. Книгу він не зрозумів, але слова «категоричний імператив» йому дуже сподобалися.

Кінець кінцем Славик вибрався із хащі філософських роздумів і закінчив Генчине обговорення такими словами:

— Перед Генкою стоїть серйозне завдання: перевиховати самого себе. Він безумовно чесний комсомолець, відданий справі революції, але його недоліки заважають йому давати суспільству ту користь, яку він міг би дати. І Генці треба серйозно задуматися над тим, що говорили про нього тут товариші.

Приблизно в такому ж дусі обговорили ще кількох членів Генчиної ланки.

Про Кита сказали, що його обжерливість — це вже не фізичний, а моральний недолік.

— Чого можна чекати від людини, яка думає тільки про їжу? — сказав Ігор про Кита. — Адже він усе підпорядковує інтересам свого шлунка. З часом з нього вийде міщанин-черевоугодник, він дбатиме тільки про своє матеріальне благополуччя. Згадаймо комсомольців часів громадянської війни! — з пафосом вигукнув Ігор. — Подумаймо про комсомольців капіталістичних країн, особливо фашистської Італії. Хіба вони