Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Мауглі 📚 - Українською

Читати книгу - "Мауглі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мауглі" автора Редьярд Джозеф Кіплінг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 69
Перейти на сторінку:
одні, без охорони, йшли по такій небезпечній частині Джунглів, де щомиті можна натрапити на вовкулаку. Тому він, Бульдео, вирішив провести їх до села. Можливо, вони зустрінуть дорогою і саме дияволеня — це й на краще: вони принаймні на власні очі побачать, як найсміливіші сіонійські мисливці розправляються з такою нечистю. Брамін, сільський священик, дав йому в дорогу амулет, який чудово захищає від різної чортівні.

— Про що він говорить? Що каже? — щохвилини запитували вовки у Мауглі, який акуратно перекладав зрозумілою для них мовою все, про що йшлося, доки справа не дійшла до чаклунства. Тут хлопчик вже й сам не розумів, про що йдеться — він зрозумів одне: люди, які були такими добрими до нього, потрапили у пастку.

— Хіба люди ловлять людей у пастки? — запитав Сірий Брат.

— Так він розповідає. Я не все добре розумію. Вони всі збожеволіли. Старий каже, наче люди зловили Мессуа та її чоловіка за те, що вони були добрими до мене. Але я зовсім не розумію, до чого тут Червона Квітка. Я мушу все побачити на власні очі. Що б люди не думали робити з Мессуа, вони почнуть свою справу лише після повернення Бульдео. Тому… — Мауглі не закінчив фразу, яку почав, і замислився, повертаючи в руках держак свого ножа. Тим часом Бульдео з вугільниками, не гаючи часу, рішучими кроками попрямували до села.

— Я побіжу зараз до Людської Зграї, — нарешті промовив після тривалого мовчання хлопчик.

— Ну а ці? — запитав Сірий Брат, показуючи на темні спини вугільників.

— А ти їм заспівай щось на дорогу, — посміхнувся Мауглі. — Я б не хотів, щоб вони прийшли в село раніше, ніж зовсім стемніє. Змогли б ви затримати їх до того часу тут, у лісі?

Сірий Брат лише вишкірив свої білі зуби.

— Ми будемо водити їх околяса, мов прив’язаних цапів. Адже я знаю людей.

— Ну, це зайве. Заспівай трохи, щоб їм не було нудно повертатися. Пісня може бути й не дуже ніжна, Сірий Брате. І ти, Багіро, проведи їх, та підспівуй трохи коли-не-коли. Як настане ніч, зустрінь мене, Сірий Брате, біля села — ти знаєш місце, де ми спілкувалися.

— Не скажу, що це легке полювання — вистежувати разом із людським дитинчам. Коли ж я спатиму? — бурчала, позіхаючи, Багіра, хоча очі чорної пантери говорили, що вся ця історія її дуже тішить. — От не думала, що мені доведеться співати для людей! Однак спробуємо.

Вона нахилила голову до землі, щоб звук здавався глухішим, і вивела своє довге протяжне: «Вдалого полювання» — свій нічний мисливський поклик, який наганяв ще більшого жаху, бо лунав серед білого дня. Мауглі, хоча й був уже далеко попереду, чув, як рев Багіри лунав у Джунглях, спочатку підсилюючись, а потім спадаючи все нижче й нижче, і нарешті завмер як жалібне ридання. Мауглі чув і весело сміявся, продираючись крізь Джунглі. Перед ним промайнули фігури вугільників, які збилися в купу, і старого Бульдео, в якого за плечима стрибала рушниця, а він сам трусився, наче листок банана від вітру. Потім у Джунглях почулося виття Сірого Брата: «Іа-ла-ха! Іа-ла-ха!» — крик мисливців Зграї, які переслідують оленя або антилопу, — звук, який заповнює всі околиці й про який не можна сказати, звідки він лунає. Він спочатку наближається й росте, щоб потім раптом обірватися різким, коротким зойком. Три інших вовки відгукнулися, і тоді розпочалося таке виття, що Мауглі готовий був заприсягтися, що в ньому беруть участь не чотири вовки, а ціла зграя. Околиці заполонила чудова Ранкова Пісня Джунглів, з усіма її переливами, пісня, яка добре знайома кожному дорослому вовкові Зграї. Пісня, яка всупереч усім звичаям Джунглів, раптом залунала вдень, у годину післяобідньої тиші.

Ще мить тому нічну пітьму Не полохала тінь. Та місяць згас — надходить час Спочинку й сновидінь. Ранкова мить уже летить, Лунає звідусіль: «Солодких снів тому, хто штив Закони Джунглів всі!» І зуб, і ріг з нічних доріг Щезають на зорі. Приходить день — пора людей, Спішать плугатарі. У глиб печер і геть з очей Зникає хижий звір. Червоний сніп — повзе ясний Світанок із-за гір. Плазуй в нору, ховайсь в діру — Вже сонце припіка. Тривожний стук — гуде бамбук: Тікай, тікай, тікай! Удень ліси в чудній красі Нових лящать пісень. Небесна рать — качки ячать: «Належить людям день!» На всіх стежках, на моріжках Повисохне роса, І на землі кігтистий слід Себе відкриє сам. Про водопій удень не мрій, Лунає звідусіль: «Солодких снів тому, хто штив Закони Джунглів всі!»

Неможливо відтворити те враження, що здатна викликати пісня, яку виконували вовки, коли чули тріск гілок під ногами людей, що видиралися на дерева, і голосіння Бульдео, який промовляв одне за одним усі відомі йому заклинання. Потім вовки заспокоїлися

1 ... 34 35 36 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мауглі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мауглі"